ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/5519/17
адміністративне провадження № К/9901/6443/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019р. (судді - Губська Л.В., Епель О.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної ради, треті особи - Богданівська сільська рада Броварського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в :
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної ради від 18.09.2003р. №117-09 XXIV "Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області" щодо встановлення меж населеного пункту Богданівка Броварського району Київської області та затвердження її загальної площі згідно Додатку №2 до цього рішення "Перелік населених пунктів Броварського району Київської області" за п. 3 с. Богданівка площа 1981,8 га.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської обласної ради 24 скликання від 18.09.2003р. №117-09-ХХІV на підставі пункту 21 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 8, 174 Земельного кодексу України, Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою УРСР, затв. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 12.03.1981р. №1654-Х встановлено межі населених пунктів Бориспільського, Броварського, Васильківського, Києво-Святошинського, Обухівського районів Київської області згідно із відповідними проектами землеустрою та затверджено їх загальну площу згідно з додатками 1-5. (а.с. 8)
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки за статтями 173 та 174 Земельного кодексу України Київська обласна рада мала право приймати рішення про встановлення меж с. Богданівка Броварського району Київської області виключно при наявності відповідного подання від Богданівської сільської ради Київської області та відповідного проекту землеустрою щодо встановлення меж с. Богданівка Броварського району Київської області.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2018р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської обласної ради від 18.09.2003р. №117-09 XXIV "Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області" в частині встановлення меж населеного пункту Богданівка Броварського району Київської області та затвердження її загальної площі згідно Додатку №2 до цього рішення "Перелік населених пунктів Броварського району Київської області" за п. 3 с. Богданівка площа 1981,8 га.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду на підставі статей 99, 100 КАС України у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено те, що спірне рішення в частині встановлення меж села Богданівка Броварського району Київської області прийняте відповідно до подання районної ради та на підставі проекту землеустрою щодо встановлення меж цього населеного пункту, а тому рішення Київської обласної ради від 18.09.2003р. №117-09 XXIV "Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області" щодо встановлення меж населеного пункту Богданівка Броварського району Київської області та затвердження її загальної площі згідно Додатку №2 до цього рішення прийнято не у спосіб та не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в цій частині.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Так, отримавши у власність земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу ще у 2013 році, позивач мала право і не була позбавлена такого права направляти відповідні запити щодо отриманої земельної ділянки з метою з`ясування будь-яких обставин щодо земельної ділянки, зокрема, щодо меж населеного пункту, в яких вона розміщена.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що перебіг строку для звернення до адміністративного суду у даному спорі розпочався ще у серпні 2015 році коли позивач отримала оскаржуване рішення відповідача, натомість, адміністративний позов до суду подано у квітні 2017 року, що свідчить про пропуск встановленого КАС України строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
При цьому, позивач не порушувала перед судом першої інстанції питання про поновлення пропущеного строку для оскарження рішення Київської обласної ради від 18.09.2003р. №117-09-ХХІV і судом першої інстанції питання поновлення цих строків не вирішувалось. В свою чергу, відповідачем 15.11.2017р. подано до суду першої інстанції клопотання про застосування у даному спорі строків позовної давності.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об`єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав вона дізналась лише з постанови Деснянського районного суду м. Києва від 22.02.2017р. у справі №754/8027/16-а, в якій судом зроблено висновок про бездіяльність Богданівської сільської ради в частині нездійснення нею розмежування земель державної та комунальної власності в адміністративних межах Богданівської сільської ради та невстановлення меж населеного пункту с. Богданівка Броварського району Київської області суд визнав безпідставними, оскільки позивач протиправну бездіяльність щодо встановлення меж зазначеного села оскаржувала ще у червні 2016 року і при цьому посилалась на рішення Апеляційного суду м. Києва від 14.05.2015р., яким встановлено відсутність проекту землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту с. Богданівка та відповідних записів у Державному земельному кадастрі.
З ухваленими у справі рішеннями не погодилась позивач, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив початок перебігу строку звернення до суду; невірно визначив час, коли вона дізналась про порушення своїх прав; допустив порушення норм процесуального права, зокрема, не вирішив питання строку в судовому засіданні під час його обговорення, прийнявши відповідне рішення про залишення позовної заяви без розгляду в інший день.