ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 0440/7046/18
адміністративне провадження № К/9901/15515/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2019р. (суддя - Неклес О.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019р. (судді - Дурасова Ю.В., Божко Л.А., Суховарова А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача в частині відмови їй в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 ;
зобов`язати відповідача розглянути з дотриманням законодавства України повторно питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1, запросивши на засідання особисто її;
стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 1000000 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки в районі АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку.
У відповідь на її чергове звернення 03.06.2015р. відповідач листом від 19.08.2015р. вих №1-2 повідомив позивача про те, що за результатами розгляду її заяви від 04.06.2015р. підготовано проект рішення міської ради "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_3 ", і результати розгляду цього проекту викладено у листі Департаменту забезпечення діяльності міської ради від 27.07.2015р. №4/1-246, який долучено до цієї відповіді. (том І а.с. 27)
Листом Департамента забезпечення діяльності міської ради від 27.07.2015р. №4/1-246 повернуто проект рішення міської ради "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_3 " як такий, що не було прийнято на 66 сесії Дніпропетровської міської ради. (том І а.с. 33)
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з жовтня 2014 року намагається отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки по АДРЕСА_2, проте у серпні 2015 року її було повідомлено про повернення проекту рішення міської ради "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_3 " як такий, що не прийнято на 66 сесії ради. Вважає такі дії відповідача протиправними, вчиненими за відсутності будь-якого правового обґрунтування, та такими, що порушують її право на отримання земельної ділянки, гарантоване їй Конституцією України та Земельним кодексом України. При цьому також посилається на те, що суміжні з її запитуваною земельною ділянкою інші ділянки на цій вулиці були надані відповідачем у користування іншим особам, а тому фактично до неї застосовується дискримінація.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2018р. позов залишено без руху на підставі ст.ст. 122, 123 КАС України з встановленням позивачу строку для надання клопотання про поновлення строку звернення до суду та наведення поважних причин для поновлення цього строку.
На виконання цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем до суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому наведено поважні причини пропуску строку. (том І а.с. 191 - 193)
У поданій заяві позивач пропуск строку звернення до суду обґрунтовувала тим, що є інвалідом ІІ групи загального захворювання; отримавши у листопаді 2015 року лист про відмову у виділенні земельної ділянки, перебувала у пригніченому стані, її здоров`я погіршилося, їй потрібен був час для відновлення працездатності та осмислення подальших дій; деякий час хворіла, перебувала на стаціонарному лікуванні; вважаючи, що у діях Дніпропетровської міської ради є складова корупційних схем, звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення; вела боротьбу з тим, щоб винних у корупційних земельних схемах притягнули до кримінальної відповідальності; зверталась із позовом до районного суду про зобов`язання відповідача надати їй земельну ділянку, проте районний суд справу не розглядав, оскільки така не була підсудна цьому суду; звернулась з аналогічним позовом до окружного адміністративного суду, який в подальшому її позовну заяву залишив без руху; крім того, зверталась за безоплатною правничою допомогою до Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги; у зв`язку з наведеними вище обставинами пропустила строк звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2019р. відмовлено в задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, позов залишено без розгляду на підставі ст.ст. 122, 123 КАС України.
Ухвалюючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що про порушення своїх прав позивач дізналась після отримання листа Департамента корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради від 19.08.2015р., в якому містилась інформація про результати розгляду її заяви щодо надання їй земельної ділянки, однак до суду позивач звернулась лише через три роки 18.09.2018р.
При цьому, суди виходили з неповажності причин для поновлення пропущеного строку, які зазначила позивач у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, оскільки перебування у пригніченому стані, погіршення стану здоров`я, необхідності відновлення працездатності та осмислення подальших дій, хвороби, перебуванню на стаціонарному лікуванні не могло тривати такий тривалий час (три роки), і про поважність обставин пропуску строку звернення до суду слід не лише заявити, але й надати докази, які поважність причин підтверджують, проте таких доказів до суду не надано.