ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 640/19150/18
адміністративне провадження № К/9901/9377/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018р. (суддя - Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р. (судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О., Земляна Г.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною та нечинною, скасувати постанову Правління Національного банку України від 23.04.2014р. №234/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного банку "Комерційний банк "Інтербанк" до категорії неплатоспроможних".
Судами встановлено, що починаючи з 15.11.2006р. позивач працював на різних посадах в ПАТ "КБ "Інтербанк".
У період з 06.09.2013р. по 02.07.2014р. позивач у зв`язку із введенням в дію організаційної структури банку та введенням в дію нового штатного розкладу переведений на посаду начальника Управління бюджетування ПАТ "КБ "Інтербанк".
23.04.2014р. між позивачем (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-088-14, відповідно до умов якого покупець зобов`язується прийняти у власність покупця та оплатити, а продавець продає і зобов`язується передати у власність покупцю цінні папери, а саме: акції прості іменні, емітент ПАТ "КБ "Інтербанк", код ЄДР емітента: 14358604, ISSN ЦП: UA1006891006, форма існування: бездокументарна, кількість ЦП: 1000 штук, загальна номінальна вартість ЦП: 1000 грн.
Тобто позивач був акціонером ПАТ "КБ "Інтербанк" та займав певні посади у банку.
Постановою Правління Національного банку України від 23.04.2014р. №234/БТ віднесено Публічний акціонерний банк "Комерційний банк "Інтербанк" до категорії неплатоспроможних.
23.04.2014р. на сайті Національного банку України опубліковано інформацію про віднесення ПАТ "КБ "Інтербанк" до категорії неплатоспроможних. Вказана інформація була та є загальновідомою та доступною.
24.04.2014р. на підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №31 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Інтербанк".
29.04.2014р. призначено позачергові Загальні збори акціонерів ПАТ "КБ "Інтербанк", зокрема, щодо розподілу прибутку за минулий рік, розміру та порядку виплати дивідендів, та затвердження річного звіту банку.
10.06.2014р. у зв`язку з обґрунтованою необхідністю вивчення обставин віднесення ПАТ "КБ "Інтербанк" до категорії неплатоспроможних, а саме: відсутність в останній звітності ПАТ "КБ "Інтербанк" ознак погіршення фінансового стану ПАТ "КБ "Інтербанк", ним, як акціонером, було направлено звернення до НБУ щодо надання йому копії постанови правління НБУ від 23.04.2014р. №234/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного банку "Комерційний банк "Інтербанк" до категорії неплатоспроможних" та інформацію про обставини віднесення вказаного банку до категорії неплатоспроможних.
Листом від 17.06.2014р. №47-606/31228 НБУ у відповідь на звернення позивача повідомив останнього про те, що діяльність банку не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правовим актам НБУ, а також невиконання банком своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами, у зв`язку з чим постановою Правління Національного банку України від 23.04.2014р. прийнято рішення про віднесення ПАТ "КБ "Інтербанк" до категорії неплатоспроможних".
Також позивача повідомлено про те, що вказане рішення прийнято на підставі вимог Закону України "Про Національний банк України" (статті 15 та 55) та Закону України "Про банки та банківську діяльність" (статті 73, 74 та 76).
Крім того, НБУ повідомив позивача про те, що постанова правління НБУ від 23.04.2014р. №234/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного банку "Комерційний банк "Інтербанк" до категорії неплатоспроможних" містить банківську таємницю та, як наслідок не передбачає розкриття інформації. При цьому, звернута увага на те, що порядок та розкриття банківської таємниці встановлений статтею 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Вважаючи дії відповідача щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2018р. встановлено порушення позивачем строку звернення до суду, у зв`язку з чим позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України із наданням строку для зазначення підстав для поновлення строку звернення до суду.
10.12.2018р. на виконання вимог зазначеної ухвали від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення з адміністративного суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018р. причини пропуску строку звернення до суду визнано неповажними, відмовлено у поновленні строку звернення до суду та повернуто позовну заяву позивачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви без змін.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що про існування оскаржуваної постанови та про можливе порушення його прав та інтересів, як акціонера ПАТ "КБ "Інтербанк", позивачу було відомо ще у 2014 році з моменту отримання листа-відповіді на його звернення від відповідача 17.06.2014р. №47-606/31228, в якому позивача повідомлено про те, що оскільки діяльність банку не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правовим актам НБУ, а також у зв`язку з невиконанням банком своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами, відповідачем прийнято спірну постанову Правління Національного банку України від 23.04.2014р. №234/БТ "Про віднесення ПАТ "КБ "Інтербанк" до категорії неплатоспроможних".
Крім того, суди виходили з того, що 23.04.2014р. на сайті Національного банку України, а 24.04.2014р. на сайті Фонду відповідачем опубліковано інформацію про віднесення ПАТ "КБ "Інтербанк" до категорії неплатоспроможних, вказана інформація була та є загальновідомою та доступною.
При цьому суди виходили з того, що в момент прийняття відповідачем спірної постанови позивач перебував на посаді начальника Управління бюджетування ПАТ "КБ "Інтербанк", що підтверджується копією трудової книжки, а також був акціонером вказаного банку, підтвердженням чого є договір купівлі-продажу акцій емітента, а тому маючи достатній досвід роботи у банківській сфері він мав би усвідомлювати та передбачити, що спірна постанова містить банківську таємницю.
Крім того, суди виходили з безпідставності посилань позивача в обґрунтування поновлення строку звернення до суду на те, що у період з 23.04.2014р. до 15.05.2018р. він не мав обґрунтованих підстав вважати оскаржувану постанову протиправною, а мав обґрунтовані сумніви щодо дійсності обставин віднесення ПАТ "КБ "Інтербанк" до категорії неплатоспроможних, оскільки у листі-відповіді відповідача від 17.06.2014р. №47-606/31228, НБУ повідомив позивача про те, що діяльність банку не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правовим актам НБУ, а також невиконання банком своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами, тобто підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугував незадовільний, на думку НБУ, фінансовий стан ПАТ "КБ "Інтербанк".
За висновками судів попередніх інстанцій ще у 2014 році у відносинах між відповідачем та позивачем виникло різне розуміння (власне бачення) достатності підстав для віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, які полягають у тому, що НБУ наголошує на незадовільному фінансовому стані ПАТ "КБ "Інтербанк", що між іншим і слугувало підставою для прийняття спірної постанови, тоді як позивач вказує на те, що він, як акціонер даного банку, не вбачає ознак погіршення фінансового стану банку, що вже, між іншим, свідчить про наявність достатніх підстав для ініціювання звернення до суду.