ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2021 року
Київ
справа №826/19351/14
адміністративне провадження №К/9901/22392/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 (судді - Єрьомін А.В., Кравцов О.В., Черпіцька Л.Т.) у справі №826/19351/14 (К/800/25565/15) за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Поди Світлани Петрівни, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
встановив:
У грудні 2014 року ПАТ "БМ Банк" звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 28.11.2014 №17568639 та №17566580 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
- зобов`язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві виконати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22.08.2014 №372/4074/14-ц.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що рішення про відмову у державній реєстрації є протиправним, оскільки позивачем подано до реєстраційної служби увесь передбачений нормами законодавства пакет документів, необхідних для її проведення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
У лютому 2018 року ПАТ "БМ Банк" (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) звернулось до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 у справі №826/19351/14 (К/800/25565/15) з підстав, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 237 КАС України.
У заяві відповідач просив скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду України від 15.09.2016 відкрито провадження за вказаною заявою.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції після 15.12.2017, матеріали заяви передано до Верховного Суду.
В ході розгляду справи судами встановлено, що 19.11.2014 ПАТ "БМ БАНК" звернулось до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявами №9026302 для проведення державної реєстрації іншого речового права - іпотеки на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 та №9026058 для проведення державної реєстрації обтяження заборони на нерухоме майно на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 .
За наслідками розгляду вказаної заяви, 28.11.2014 Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пода Світлана Петрівна відмовила у державній реєстрації іншого речового права іпотеки та державної реєстрації обтяження заборони на нерухоме майно, на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 .
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, виходив з того, що за правилами п. 5 ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем.
Судами встановлено, що при опрацюванні заяви позивача, державним реєстратором, відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що 05.02.2014 приватним нотаріусом Біляєвим В.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 ; підставою виникнення права власності був договір купівлі-продажу, серія та номер: 59, виданий 05.02.2014 Біляєвим В.О., що підтверджується витягом з Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що рішення від 28.11.2014 №17568639 та №17566580 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є правомірними, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві виконати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22.08.2014 №372/4074/14-ц суди виходили з того, що повноваження відповідача щодо вчинення дій, направлених на виконання зазначеної ухвали суду є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією відповідача.
На обґрунтування заяви про перегляд позивачем надано копії постанови Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 (К/800/44622/14), від 29.10.2015 (К/800/52034/14) та ухвали від 02.03.2016 (К/800/13729/14), в яких, на думку заявника, суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах, а саме ч. 5 ст. 124 Конституції України.
Крім того, в обґрунтування незаконності ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016, позивач звертає увагу на її невідповідність висновкам Верховного Суду України, висловленим у постановах від 13.05.2015 у справі №6-53цс15, від 23.06.2016 у справі №6-1562цс15 та від 30.06.2016 у справі №6-232цс16.
В аспекті заявленого неоднакового правозастосування Верховний Суд перевіривши матеріали справи дійшов наступного висновку.