Постанова
Іменем України
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 759/4191/19
провадження № 51-5506 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Грека А.Б.,
засудженого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019100080000014 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Полтава, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
за касаційною скаргою захисника Грека А.Б. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 194 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 179 910 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 130 089 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 1 січня 2019 року, приблизно о 04 год. 05 хв., вийшовши з будинку АДРЕСА_2, за допомогою рідини для розпалювання багаття марки "Жаркофф Розпалювач", здійснив підпал автомобіля "Hyundai Accent", д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився в користуванні його дружини ОСОБА_4 та належав ОСОБА_2, вартістю 179 910 грн., після чого пересвідчився, що автомобіль загорівся, направився до під`їзду будинку за вище вказаною адресою. Під час пожежі вище зазначеного автомобіля загорівся припаркований поряд автомобіль "Renault Master", д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, вартістю 130 089 грн. В результаті підпалу вказані транспортні засоби були знищені, чим завдано потерпілим матеріальних збитків на вище зазначені суми.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені судові рішення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 . Вважає, що докази, покладені в основу судових рішень не ґрунтуються на вимогах ст. 86 КПК України. Стверджує, що слідчим було здійснено процесуальні дії з порушенням ст. 165 КПК України, внаслідок чого протоколи огляду від 4 та 24 січня 2019 року є недопустимими доказами. Окрім того, зазначає, що протокол пред`явлення для впізнання особи за фотознімками від 3 січня 2019 року є недопустимим доказом, оскільки ця слідча дія проведена неуповноваженою особою, а саме, оперативним працівником, без відповідного доручення слідчого, в порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України. Зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України суд залишив без задоволення клопотання захисника про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Засуджений просив задовольнити касаційну скаргу захисника.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, судові рішення вважала законними та обґрунтованими.
Потерпілий просив залишити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду без зміни, та відмовити в задоволенні вимог касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).
Визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.