Постанова
іменем України
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 443/1278/16-к
провадження №51-625 км 20
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Яновської О. Г.,
суддів Бущенка А.П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю.,
прокурора Подоляка М. С.,
захисника Телішевського І. Д.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 та її захисника Телішевського І.Д на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 липня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Переяславка, район імені Лазо, Хабаровського краю, Російської Федерації, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 ), зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
1. За вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 липня 2019 року, який залишено без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
2. Суд визнав ОСОБА_1 винуватою в тому, що за викладених у вироку обставин, на ґрунті побутового конфлікту вона ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 23:35 год., керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на вчинення умисного вбивства ОСОБА_2, на території подвір`я будинку АДРЕСА_2, завдала ОСОБА_2 удар у грудну клітку ножем господарського призначення, чим спричинила потерпілому проникаючу колото-різану рану лівої бокової поверхні грудної клітки з ушкодженням легені, внаслідок чого наступила смерть останнього.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали
3. У касаційній скарзі засуджена та її захисник просять вирок і ухвалу суду відносно ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити. Скаржники посилаються на те, що судом першої інстанції не встановлено в діях ОСОБА_1 ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. В касаційній скарзі зазначається, що судами не встановлено достатньо доказів, якими доводиться спрямованість умислу засудженої на вбивство потерпілого. Крім того, досліджуючи докази у справі, суд першої інстанції порушив вимоги статей 23, 94, 358 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), безпідставно обґрунтував обвинувальний вирок заявою засудженої від 08.05.2016 року, яку відібрано з порушенням права на захист. Суд не дав юридичної оцінки кожному доказу у справі з точки зору належності і допустимості, а в сукупності - з точки зору достатності для встановлення винуватості ОСОБА_1 . Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника та залишаючи її без задоволення, суд апеляційної інстанції, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не дав відповідей на всі її доводи. Таким чином, як зазначають скаржники, суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність.
Позиції учасників судового провадження
4. У суді касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту. Водночас, прокурор підтримав необхідність виключення як доказу заяви засудженої від 08.05.2016 року.
Мотиви Суду
5. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі засудженої та захисника, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
6. Відповідно до статті 433 КПК України Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
7. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційній скарзі, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
8. Як убачається зі змісту поданої касаційної скарги, яка і визначає предмет та межі касаційного розгляду, Суду належить надати відповіді на такі питання:
1) Чи є підстави вважати недопустимим доказом заяву, яку написала ОСОБА_1 на ім`я начальника Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області 08.05.2016 року?
2) Чи дотримано судами першої та апеляційної інстанцій стандарт доведення поза розумним сумнівом наявності умислу ОСОБА_1 на заподіяння смерті ОСОБА_2 як обов`язкового елементу суб`єктивної сторони інкримінованого їй складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України?
3) Чи надана в оскаржуваних судових рішеннях правильна правова оцінка обставинам, встановленим судами першої та апеляційної інстанцій?
9. Колегія суддів вважає за необхідне послідовно дати відповіді на сформульовані вище питання, що забезпечить повну та всебічну перевірку доводів касаційної скарги, а також відповідності оскаржуваних судових рішень критеріям законності та обґрунтованості.
10. Щодо відповідності критерію допустимості як доказу заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області від 08.05.2016 року.
10.1. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що, обґрунтовуючи доведеність винуватості засудженої за ч. 1 ст. 115 КК України, місцевий суд, із рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, послався на заяву, яку написала ОСОБА_1 на ім`я начальника Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області 08.05.2016 року.
10.2. За змістом цієї заяви ОСОБА_1 зізнається в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 23:30 год. під час конфлікту з ОСОБА_2 нанесла останньому чотири удари ножем у грудну клітку (том 1, а.с. 4, 124).
10.3. Як убачається з матеріалів справи, заява була написана ОСОБА_1 на ім`я начальника Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області в день, коли відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 була допитана як підозрювана особа у вчиненні умисного вбивства (том 1, а.с. 4, 124).
10.4. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
10.5. З урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_1 підозрювалася у вчиненні умисного вбивства, тобто злочину, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є особливо тяжким, процесуальні дії мали проводитися з підозрюваною особою за обов`язковою участю захисника відповідно до вимог ст. 52 КПК України. Однак, як вбачається зі змісту заяви, захисник під час написання та подання цієї заяви ОСОБА_1 участі не брав.
10.6. За змістом ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
10.7. Положеннями ч. 2 ст. 87 КПК України зобов`язано суд визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод порушення права особи на захист.
10.8. Зазначених вимог кримінального процесуального закону судами не дотримано, що в силу ст. 412 КПК України є істотним порушенням, адже перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
10.9. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з мотивувальної частини вироку та ухвали апеляційного суду необхідно виключити посилання на заяву ОСОБА_1 на ім`я начальника Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області від 08.05.2016 року, оскільки цей доказ відібрано з порушенням права на захист.
11. Щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій стандарту доведення поза розумним сумнівом наявності умислу ОСОБА_1 на заподіяння смерті ОСОБА_2 як обов`язкового елементу суб`єктивної сторони інкримінованого їй складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
11.1. Згідно зі статтею 62 Конституції України, положеннями статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.