Постанова
Іменем України
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 442/2978/19
провадження № 61-7163св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурова техніка",
третя особа - Дрогобицька місцева прокуратура Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2019 року у складі судді Хомик А. П. та постанову Львівського апеляційного суду
від 16 березня 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурова техніка" (далі - ТОВ "Універсальна бурова техніка", товариство),третя особа - Дрогобицька місцева прокуратура Львівської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 20 березня 2017 року він був звільнений у зв`язку з ліквідацією товариства на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Посилаючись на те, що на день звільнення відповідач не виплатив усіх належних йому виплат, він змушений був звернутися до суду з відповідним позовом.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2018 року у справі № 442/4003/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року:
- стягнуто з ТОВ "Універсальна бурова техніка" на його користь невиплачену заробітну плату в сумі 14 146,53 грн;
- зобов`язано нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством;
- стягнуто з ТОВ "Універсальна бурова техніка" на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період із 20 березня
2017 року по день ухвалення рішення суду в розмірі 83 225,90 грн;
- стягнуто з ТОВ "Універсальна бурова техніка" на відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн.
Бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті всіх належних йому сум при звільненні, завдала йому моральної шкоди та відображається у порушенні нормальних життєвих зв`язків.
Посилаючись на те, що невиплата роботодавцем усіх належних йому сум при звільненні є триваючим порушенням, позивач просив стягнути з ТОВ "Універсальна бурова техніка" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 червня 2018 року по 24 квітня 2019 року в розмірі 59 291,64 грн, а також 12 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Універсальна бурова техніка" закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд його позовних вимог віднесено до юрисдикції Господарського суду Львівської області.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі й щодо стягнення заробітної плати відносяться до виключної компетенції господарського суду. Оскільки постановою Господарського суду Львівської області від 10 липня 2017 року у справі
№ 914/1257/17 ТОВ "Універсальна бурова техніка" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2019 року залишено без змін. Роз`яснено ОСОБА_1 про наявність у нього права протягом десяти днів з дні отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому висновок місцевого суду про закриття провадження у справі є правильним, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, і направити справу для продовження її розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві
Усику Г. І., судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Гулейков І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу заявника залишено без руху, надано строк до 05 червня 2020 року для сплати судового збору.
На виконання вимог указаної ухвали суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 у червня 2020 року надіслав заяву про усунення недоліків.
Відповідно до протоколу повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2020 року на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи
від 30 червня 2020 року № 1700/0/226-20 справу призначено судді-доповідачеві Усику Г. І., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Яремко В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що:
- суд апеляційної інстанції порушив, визначені статтею 371 ЦПК України строки розгляду апеляційної скарги;
- висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи, судами не застосовано норми матеріального і процесуального права, які мали бути застосовані.
Відзив на касаційну скаргу подано не було.
16 липня 2020 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.