Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 523/8163/15-ц
провадження № 61-5716св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року у складі судді Шепітка І. Г. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Гончаренко В. М., Калараша А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 28 грудня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 2-608/ФКІП-07, за умовами якого ОСОБА_1 отримав від банку кредит у розмірі 359 800,00 грн строком повернення до 27 грудня 2038 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 28 грудня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" і ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2-608/ZФКПОР-07, за яким ОСОБА_2 зобов`язалася нести солідарну відповідальність за виконання позичальником умов кредитного договору.
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", АТ "Дельта Банк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань за кредитними та забезпечувальними договорами.
Свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів ОСОБА_1 не виконав, у результаті чого станом на 13 травня 2014 року у нього виникла заборгованість у розмірі 431 065,46 грн.
Ураховуючи наведене, ПАТ "Дельта Банк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 431 065,46 грн, яка складається із основної заборгованості за кредитом - 331 670,00 грн, відсотків - 89 680,86 грн, комісії за ведення кредиту - 9 714,60 грн, а також пропорційно судовий збір у сумі 3 654,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" суму основної заборгованості за кредитним договором у розмірі 320 030,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснив 18 травня 2010 року, то у банку виникло право вимоги до останнього з 30 червня 2010 року, проте з банк звернувся до суду з позовом лише 30 травня 2014 року. Тому позивач має право на повернення основної заборгованості за кредитом у межах трирічного строку позовної давності - з травня 2011 року до травня 2014 року у розмірі 320 030,00 грн, про застосування якої було заявлено відповідачем.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом та комісії, суд виходив із того, що внаслідок бездіяльності позивача щодо належного повідомлення боржника про перехід прав до нового кредитора та незазначення рахунку, на який боржник повинен сплачувати заборгованість, має місце прострочення кредитора у зобов`язанні, тому боржник не несе відповідальності за прострочення сплати процентів та комісії.
Відмовляючи в задоволенні позову до поручителя, суд виходив із того, що оскільки позивач не звернувся до поручителя протягом шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, тобто до 20 грудня 2010 року, то порука ОСОБА_2 є припиненою.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2015 рокурішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків і комісії скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" 80 680,86 грн заборгованості за відсотками та 9 014,60 грн комісії.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що шестимісячний строк, у межах якого позивач повинен звернутися до поручителя, слід рахувати з моменту, коли позивач направив повідомлення про дострокове стягнення кредиту, тобто з 08 лютого 2012 року, а не з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків та комісії та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із обґрунтованості позивачем зазначених вимог.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року касаційні скарги ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалу суду мотивовано тим, що направлення повідомлення про дострокове стягнення кредиту не свідчить про автоматичну зміну строку виконання основного зобов`язання, оскільки згідно з пунктами 4.2.5, 6.2, 6.3 кредитного договору у кредитора виникає право на повернення всієї суми заборгованості за кредитом у разі невиконання позичальником вимоги про дострокове виконання зобов`язань за цим договором протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги. Про таке було зазначено у досудовій вимозі від 08 лютого 2012 року (а. с. 232).
У матеріалах справи будь-які докази отримання боржником вказаної вимоги відсутні.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та не з`ясував, чи була отримана відповідачем така вимога та коли саме, чи змінився за встановлених обставин строк виконання основного зобов`язання, якщо так, то з якої дати.
Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення процентів за кредитом та комісії та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд не навів будь-яких мотивів неправильного застосування у цій частині вирішення спору судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права; не зазначив, за який період стягуються проценти та комісія, та за якою процентною ставкою вони нараховані.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2016 скасовано. Ухвалено у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк".
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що укладеним кредитним договором передбачений порядок зміни строку виконання основного зобов`язання, відповідно до якого обов`язковою умовою дострокового стягнення заборгованості за кредитом є збіг 30 календарних днів після отримання позичальником вимоги банку про дострокове повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів.
У матеріалах справи відсутні докази як направлення, так і отримання позичальником такої вимоги від 08 лютого 2012 року, що свідчить про те, що встановлена кредитним договором умова дострокового повернення кредиту не настала. Тобто у позичальника та поручителя не виникло зобов`язання дострокового виконання кредитного договору.
Таким чином, звернення банку до суду з позовом про дострокове стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором є передчасним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2019 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок суду апеляційної інстанції про передчасність позовних вимог банку суперечить вимогам статей 526, 530 ЦК України.
Матеріали справи містять досудові вимоги банку від 23 січня 2014 року, адресовані відповідачам, про що позивач надав суду відповідні докази.
Сам по собі факт неотримання позичальником та поручителем досудової вимоги кредитора не є підставою для звільнення їх від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2019 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів касаційної скарги, а рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року вважав законним та обґрунтованим.
У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Заяву мотивовано наявністю такого, що набрало законної сили, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2020 року у справі № 523/17851/19 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та визнання договорів припиненими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року поновлено ПАТ "Дельта Банк" строк на касаційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" і витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 523/8163/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
28 грудня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2-608/ФКІП-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 359 800,00 грн зі сплатою 12 % річних за користування кредитом, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування до 27 грудня 2038 року.
Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ТОВ "Український промисловий банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2-608/ZФКПОР-07, згідно з умовами якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком нарівні з боржником як солідарний боржник у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за зазначеним кредитним договором (пункти 1-5 договору поруки).
У підпункті 4.2.5 кредитного договору сторони передбачили право банку достроково повністю повернути кредит, сплатити проценти за фактичний період користування кредитом, комісії, штрафні санкції (за наявності) та інші платежі за цим договором у разі настання будь-якого з випадків, передбачених пунктом 6.2 цього договору, у тому числі, у разі порушення позичальником строків платежів, що встановлені цим договором. Зобов`язання, передбачене цим підпунктом, повинно бути виконане позичальником протягом 30 календарних днів з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги від банку.
Згідно з пунктом 6.3 кредитного договору у разі невиконання позичальником вимоги про дострокове виконання зобов`язань за цим договором у встановлений строк банк має право стягнути примусово (у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, стягнення заборгованості з поручителів тощо, та/або шляхом договірного списання) всю заборгованість за цим договором (кредит, проценти, комісії, штрафна санкції та інші платежі).
30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь АТ "Дельта Банк".
В матеріалах справи містяться досудові вимоги ПАТ "Дельта Банк" від 08 лютого 2012 року, 23 січня 2014 року, адресовані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги.
Відповідно до наданого ПАТ "Дельта Банк" розрахунку станом на 13 травня 2014 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 431 065,46 грн, яка складається із основної заборгованості за кредитом - 331 670,00 грн, відсотків - 89 680,86 грн, комісії за ведення кредиту - 9 714,60 грн.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.