Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 383/504/18
провадження № 61-6091св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2019 року у складі судді Замши О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з 2002 року, а з 2007 року до 2018 року у зареєстрованому шлюбі.
Зазначав, що за вказаний час ними був збудований житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також було придбано інше майно, а саме легковий автомобіль "ШЕВРОЛЕ АВЕО", причіп легковий і автомобіль вантажний марки ЗІЛ.
Посилаючись на частину першу статті 60 СК України, ОСОБА_1 просив суд визнати вказане майно об`єктами спільної сумісної власності та здійснити поділ за принципом рівності часток подружжя, визнавши за ним право власності на 1/2 частину будинку та прилеглої земельної ділянки, а також транспортних засобів.
Крім того, вважав особистою власністю електричні інструменти та автозапчастини, а саме: болгарка електрична, дриль електрична, шуруповерт електричний, шуруповерт акумуляторний, фен будівельний електричний, електрозварювальний апарат, компресор електричний стаціонарний заводський, бензинова коса, електричний генератор, бензинова пила, диски металеві автомобільні 2 шт., паяльник електричний, металевий ящик для зимової риболовлі, вудки для зимової риболовлі у кількості 5 шт., бур для зимової риболовлі, вудки для літньої риболовлі телескопічні з котушками, довжиною 4-м. одна, у кількості 5 шт., компресор автомобільний для підкачки шин, набір ключів накидних для ремонту техніки один комплект, трудова книжка, видана на ім`я позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину легкового автомобіля "ШЕВРОЛЕ АВЕО" білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 2011 року випуску, припинено право спільної сумісної власності та залишено автомобіль у спільній частковій власності з ОСОБА_2 по 1/2 частині.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину причепа легкового - В, марки ЛЕВ, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2016 року випуску, припинено право спільної сумісної власності та залишено у спільній частковій власності з ОСОБА_2 по 1/2 частині.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля вантажного, марки ЗІЛ модель 431410 СПГ типу бортовий-С, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 1991 року випуску, припинено право спільної сумісної власності та залишено у спільній частковій власності з ОСОБА_2 по 1/2 частині.
Визнано особистими речами ОСОБА_1 та залишено у його власності речі: металевий ящик, для зимової риболовлі; вудки, для зимової риболовлі у кількості 5 штук; бур, для зимової риболовлі; вудки для літньої риболовлі - телескопічні з котушками, довжиною 4 метри одна, у кількості 5 шт.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 0,1 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 об`єктами спільної сумісної власності подружжя та здійснення поділу.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання особистими речами та залишення у власності позивача електричних інструментів та автозапчастин. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що твердження позивача щодо будинку та земельної ділянки про те, що це нерухоме майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки набуте за час шлюбу, є помилковим, оскільки ним не доведено спільної участі у будівництві, у тому числі фінансових вкладень у будинок, а навпаки, з показань свідків встановлено, що при будівництві цього будинку позивач працював в одній з бригад, як найманий працівник, та отримував заробітну плату за виконану роботу, плату за яку проводила відповідач.
При цьому, суд дійшов висновку, що, оскільки спірні транспорті засоби були придбані за час шлюбу, позивач також надавав частину коштів на придбання автомобіля, а відповідач, хоча і заперечує проти позовних вимог, однак не надала до суду достатніх доказів, що вказане майно придбане виключно за її кошти та для її потреб, то, на думку суду, вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності та підлягає поділу між подружжям, виходячи із рівності часток.
Також суд вважав, що, заявляючи вимогу про визнання переліку речей особистою приватною власністю, позивач не надав доказів набуття їх до шлюбу, на підставі дарування чи спадкування, за власні кошти.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 0,1 га розташованих за адресою АДРЕСА_1 об`єктами спільної сумісної власності подружжя та здійснення їх поділу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано господарські будівлі і споруди (присадибна ділянка) розміром 0,1 га, розташовані за адресою АДРЕСА_1, об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 0,1 га розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Припинено право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Припинено право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 0,1 га розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, оскільки право власності на спірний будинок та земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 у 2011 році, тобто у шлюбі з ОСОБА_1, то це нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважав належно недоведеним той факт, що будівництво будинку здійснювалося лише за власні кошти відповідача.
У решті рішення районного суду апеляційний суд вважав законним та обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 0,1 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 об`єктами спільної сумісної власності подружжя та здійснення поділуі постанову апеляційного суду скасувати та передати справу в указаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті судові рішення не оскаржуються, тому, відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, Верховним Судом не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 57, 60, 62 СК України, оскільки вона придбала спірний будинок задовго до шлюбу з позивачем, у 2001 році, перебудову будинку почала до шлюбу, а закінчила в шлюбі, тому поділу підлягає тільки та його частина, яку сторони будували за час шлюбу, а не половина всього її майна, яке було набуте до шлюбу.
Вважає, що, оскільки будинок було набуто нею до шлюбу, то до цих правовідносин потрібно було застосувати положення статті 62 СК України, а право спільної сумісної власності могло виникнути на ту частину майна, яка істотно збільшилася у вартості, з урахуванням частини, яка належала їй особисто.
Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно встановив ту обставину, що сторони проживали разом, однією сім`єю з 2002 року, оскільки таке поняття в праві України з`явилося тільки з 01 січня 2004 року, з набранням чинності СК України, у той час як в Кодексі про шлюб та сім`ю Української РСР його не існувало.
Зазначає, що до шлюбу вони з позивачем не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї.
Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня вересня 2020 року у складі колегії суддів: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом однією сім`єю з 2002 року, не перебуваючи у шлюбі до 2007 року.
Сторони зареєстрували шлюб з 02 листопада 2007 року.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2018 року у справі № 383/222/18 шлюб між ними було розірвано.
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 06 квітня 2011 року є власником будинку на АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою, площею 942,7 кв. м.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.