Постанова
Іменем України
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 522/21761/18
провадження № 61-6255св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1,
боржник - ОСОБА_2,
державний виконавець Суворовського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Буюклі Олег Олексійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписану адвокатом Бабінчук Іриною Володимирівною, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2019 року у складі судді: Домусчі Л. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав скаргу на бездіяльність державного виконавця, Суворовського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Буюклі О. О., стягувач - ОСОБА_1 .
Скарга мотивована тим, що 19 серпня 2019 року постановою державного виконавця відкрито провадження № 59829037 з виконання виконавчого листа № 522/21761/18, виданого 31 липня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів. 21 серпня 2019 року державний виконавець виніс повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників у зв`язку із тим, що станом на 21 серпня 2019 року наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 12 грудня 2018 року по 19 серпня 2019 року у розмірі - 15 298,50 грн. Дізнавшись про таке повідомлення, 02 вересня 2019 року боржник сплатив зазначену суму, про що 04 вересня 2019 року повідомив виконавця. 04 вересня 2019 року державний виконавець вручив представнику боржника новий розрахунок заборгованості від 01 вересня 2019 року, відповідно до якого розмір заборгованості склав 18 823,50 грн. 05 вересня 2019 року боржник доплатив 3 525,00 грн, та того ж дня оригінали квитанції подав до канцелярії відділу.
02 жовтня 2019 року виконавець склав новий розрахунок заборгованості, відповідно до якого розмір заборгованості складає - 21 598,13 грн. Підставою для складення такого розрахунку стала отримана державним виконавцем виписка по рахунку ОСОБА_2 № 090000-2019/0924, надана АТ "Південний" за період з 12 грудня 2018 року по 04 вересня 2019 року. Відповідно до вказаної виписки виконавець установив, що ОСОБА_2 двічі за наведений період вніс готівку на свій поточний рахунок, а саме 26 липня 2019 року 3 200 дол. США, та 12 серпня 2019 року 900 дол. США, а тому державний виконавець прийшов до висновку, що вказані суми є доходом ОСОБА_2 за липень та серпень 2019 року, і врахував ці суми під час визначення розміру аліментів, що підлягають сплаті. При цьому державний виконавець не встановив джерело походження вказаних грошових коштів та не переконався чи є ці кошти заробітком боржника.
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_2 подав державному виконавцю заяву про здійснення перерахунку розміру заборгованості, в якій зазначив, що вказані гроші є позиченими коштами, а тому не можуть вважатися заробітком (доходом) ОСОБА_2 . А саме, 25 липня 2019 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі - 5 000,00 доларів США, які йому необхідні були для виїзду за межі України. Наступного дня, 26 липня 2019 року, ОСОБА_2 поклав частину позиченої суми у розмірі - 3 200,00 доларів США на свій рахунок в АТ "Південний". Іншу частину він узяв з собою у готівці. Потім, 12 серпня 2019 року ОСОБА_2 поклав частину позичених коштів на свій рахунок в АТ "Південний". У зв`язку із наведеною інформацією представник ОСОБА_2 просив здійснити перерахунок розміру заборгованості, про що його письмово повідомити. Станом на 10 жовтня 2019 року жодних повідомлень з боку державного виконавця не надходило, відтак скаржник вважає, що виконавець проігнорував його прохання та неправильно порахував заборгованість по аліментах. Вказане порушує права ОСОБА_2, ставить його у скрутне матеріальне становище.
ОСОБА_2 просив:
визнати неправомірними дії державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Буюклі О. О. щодо складення ним 02 жовтня 2019 року розрахунку заборгованості по аліментах по ВП № 59829037;
скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 02 жовтня 2019 року у виконавчому провадженню № 59829037, складений державним виконавцем Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Буюклі О. О.;
зобов`язати державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Буюклі О. О. здійснити перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_2 по аліментах у межах виконавчого провадження №59829037 без урахування позичених ОСОБА_2 25 липня 2019 року грошових коштів, які частково були внесені ним на свій рахунок № НОМЕР_1 у АТ "Південний" 26 липня 2019 року та 12 серпня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 30 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 .
Судові рішення мотивовані тим, що на виконання вимог статті 195 СК України державний виконавець встановив наявність коштів, які боржник особисто вніс на свій рахунок При цьому суд першої інстанції також врахував пояснення представника скаржника щодо витрачення цих коштів на відпочинок за кордоном та зазначив, що боржник спроможний сплачувати аліменти у розмірі, визначеному розрахунком державного виконавця. Тому розрахунок заборгованості є законним, обґрунтованим та таким, що складений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що внесені ОСОБА_2 на поточний рахунок грошові кошти не є доходом боржника та не можуть враховуватись при визначенні розміру заробітку (доходу) боржника зазначивши, що письмовий доказ, на який посилається сторона заявника в обґрунтування вимог своїх скарг, а саме копія розписки про отримання боржником грошових коштів у розмірі 5 000 дол. США у борг від третьої особи (а. с. 22) не є достатнім, належним та достовірним доказом, у розумінні статей 77, 79, 80 ЦПК України, який підтверджує помилковість віднесення грошових коштів, внесених ОСОБА_2 готівкою на його поточний рахунок 26 липня 2019 року у розмірі 3 200 дол. США та 12 серпня 2019 року у розмірі 900 дол. США, до категорії доходу, що належить особі, яка сплачує аліменти.
Аргументи учасників справи
27 березня 2020 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, підписану адвокатом Бабінчук І. В., у якій просив скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_2 .
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 14.1.54. статті 14 ПК України доходом із джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю. З наведених положень податкового законодавства вбачається, що позичені ОСОБА_2 гроші не є заробітком (доходом) боржника, оскільки їх потрібно повернути кредитору.
Вказує, що ОСОБА_2 одразу надав свої пояснення з приводу походження виявлених коштів: він їх позичив для виїзду за кордон з особистих причин. На підтвердження своїх слів - надав копію розписки. Крім того, з виписки по рахунку з банку вбачається, що після внесення готівки на рахунок - ОСОБА_2 виїхав за кордон, а потім повернувся. ОСОБА_2 надав докази походження коштів, які він 26 липня 2019 року та 12 серпня 2019 року вніс на свій рахунок, - а саме надав докази того, що це є позичені гроші. Суди першої та апеляційної інстанції також проігнорували той факт, що боржник ОСОБА_2 не працював на час виникнення заборгованості, а саме у липні та серпні 2019 року.
У травні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Відзив мотивований тим, що дії державного виконавця відповідають закону.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 24 квітня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: (неправильне застосування судом норм матеріального права).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 19 серпня 2019 року постановою державного виконавця відкрито провадження № 59829037 з виконання виконавчого листа № 522/21761/18, виданого 31 липня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів.
Виконавчий лист № 522/21761/18 виданий на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2019 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову, тобто з 12 грудня 2018 і до закінчення нею навчання.