Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 752/18817/16-ц
провадження № 61-129св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко-Житлосервіс",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Олійником Олегом Станіславовичем, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко-Житлосервіс" (далі - ТОВ "Ліко-Житлосервіс"), про усунення перешкод у користуванні квартирою.
Позов мотивований тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
Власником квартири АДРЕСА_3 , відповідачем у справі, проведено перепланування, а саме змінено місце розташування вхідних дверей до квартири шляхом їх переміщення в бік вхідних дверей до квартири позивача.
В результаті таких дій відповідача ускладнено вхід та вихід з квартири позивача, що на переконання останньої, порушує її права як власника квартири, оскільки перешкоджає вільному користуванню власністю.
На підставі викладеного просила суд зобов`язати ОСОБА_2 вжити заходів щодо повернення самовільно перепланованого приміщення - квартири АДРЕСА_3 у попередній стан, шляхом приведення вхідної групи квартири АДРЕСА_3 та загального коридору до попереднього стану.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києвавід 10 липня 2019 року, залишеним без змінпостановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 вжити заходи щодо приведення вхідної групи квартири АДРЕСА_3 до попереднього проєктного стану.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 275,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині приведення вхідної групи квартири АДРЕСА_3 до попереднього проєктного стану, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права власності та перешкод у користуванні власником своєю власністю. У даному випадку перешкодою у використанні позивачем квартирою є зміна відповідачем місця розташування вхідних дверей до її квартири, внаслідок чого одночасне відкриття вхідних дверей до квартири позивача та відповідача є неможливим. Доводи сторони відповідача про те, що нею встановлений обмежувач, який обмежує відкриття дверей до квартири АДРЕСА_3 таким чином, щоб не створювати незручності для власників (користувачів) квартири АДРЕСА_1 , суд відкидає, оскільки такий обмежувач не передбачений жодною проєктною документацією, а тому його існування жодним чином не гарантується, так само як і право позивача безперешкодно користуватися своєю власністю. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та доведеним, в зв`язку з чим підлягає задоволенню у відповідній частині.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача привести загальний коридор до попереднього проєктного стану, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем допущено облаштування тамбуру в коридорі загального користування, чим обмежено доступ до квартири позивача.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведення факту здійснення перепланування шляхом перенесення дверного проходу до квартири відповідача, що призвело до виникнення зони перетинання з дверима до квартири позивача, чим створюються перешкоди у вільному доступі до неї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року представник ОСОБА_2 - Олійник О. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в порушення частини третьої статті 89 ЦПК України суди не дали оцінки та не мотивували відхилення наданих відповідачем доказів, через що постановили незаконне рішення. Суди, визнаючи позовні вимоги обґрунтованими, не встановили: в якому напрямку ніби то було перенесено двері; на яку відстань; хто здійснив таке перенесення; суди не з`ясували місце первинного розташування дверного прорізу. Крім того, незважаючи на те, що на користь ОСОБА_1 винесено рішення (набуло законної сили 15 січня 2019 року), яким зобов`язано ДАБІ провести перевірку з метою встановлення факту перенесення дверного прорізу і їй відомо, що лише ДАБІ може підтвердити факт порушення будівельних норм, вона свідомо не звертається до компетентного органу держави з метою проведення останнім такої перевірки і як наслідок не надає в рамках даної справи доказів, які б підтвердили факт порушення будівельних норм і факт перенесення дверного прорізу. Разом з тим, подані відповідачем та третьою особою документи не мають юридичної сили, оскільки у встановленому порядку не засвідчені.
22 січня 2020 року представником ОСОБА_2 - Олійник О. С. було направлено до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в межах строку на касаційне оскарження, в якому просив касаційну скаргу задовольнити та прийняти нову постанову, якою постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року та рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Аналіз змісту касаційної скарги та доповнень до неї свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не перевіряються.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року відмовлено.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 752/18817/16-ц надійшли до Верховного Суду та 06 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про проведення відкритого розгляду касаційної скарги за участю представника відповідача та про повідомлення про дату, місце та час розгляду справи, призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 з 23 серпня 2015 року.
В листі ТОВ "Ліко-Житлосервіс" від 20 травня 2016 року зазначено, що не забороняється перепланування квартири, за виключенням втручання в несучі та огороджувальні конструкції.
З довідки ФОП ОСОБА_4 № 20 від 20 травня 2016 року вбачається, що загальна площа квартири відповідача збільшена за рахунок демонтажу стіни без порушення несучих конструкцій.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась із скаргами про проведення перевірок об`єкта будівництва житлового будинку по АДРЕСА_3, а саме квартири АДРЕСА_3 з питань самовільного перепланування - перенесення дверного прорізу.
За результатами звернення, щодо перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності на АДРЕСА_3, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві повідомив, що станом на 19 серпня 2015 року не видавав дозволу та не реєстрував інших документів дозвільного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих або будівельних робіт за вказаною вище адресою. Під час виїзду на місце посадової особи Департаменту, суб`єкт містобудування на об`єкті був відсутній, провести перевірку не видалось можливим.
21 грудня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змінпостановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у м. Києві, за участю третіх осіб - Голосіївського районного управління Головного управління ДСНС України у м. Києві, ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. В мотивувальній частині судового рішення зазначено, що у даному випадку не мала місце бездіяльність, оскільки Голосіївським РУГУ ДСНС України в м. Києві проведена позапланова перевірка з виходом на місце розташування об`єкту. Та обставина, що позивач не погоджується з результатом вже проведеної перевірки, не кваліфікує зазначені дії суб`єкта владних повноважень як "бездіяльність".
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2018 року, яким визнана протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо невжиття заходів по проведенню позапланової перевірки об`єкта будівництва, квартири, з питань самовільного перепланування - перенесення дверного прорізу, що ускладнює доступ до квартири позивача та зобов`язано відповідача провести перевірку даного об`єкту. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції і залишив рішення суду без змін. В мотивувальній частині судового рішення апеляційний суд вказав на те, що не приймає висновок експерта, як такий що є передчасним, оскільки предметом спору в даній справі є неправомірність дій відповідача щодо не проведення перевірки.
Матеріали справи містять копії двох технічних паспортів на квартиру відповідача, виготовлених до і після здійсненого перепланування квартири.
Згідно з висновком судового експерта Тітенка І. О. № 15/01-2018 від 15 січня 2018 року, складеного за результатами експертного будівельно-технічного дослідження за замовленням позивача, місце розташування дверного отвору до квартири АДРЕСА_3 не відповідає місцю розташування такого отвору, визначеному в проєктній документації. Наявне на день огляду розташування дверного отвору до квартири АДРЕСА_3, є наслідком перепланування у вказаній квартирі. Наявне на день огляду місце розташування дверного прорізу до квартири АДРЕСА_3 , з врахуванням напрямку відкриття дверей, на момент проведення дослідження є порушенням п.2.23 Правил пожежної безпеки України та п. 3.7.14 Правил утримання житлових будинків через звуження шляху евакуації та блокування вхідних дверей розташованої поруч квартири АДРЕСА_1 в разі повного відкриття вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_3 .
У Звіті про технічне обстеження, складеному провідним будівельним експертом Сокологорським І. Г., на замовлення відповідача, завдання, яке було поставлене перед експертом, полягало у проведенні технічного обстеження дверного прорізу квартири АДРЕСА_3 на предмет отримання об`єктивних даних щодо дотримання вимог пожежної безпеки на шляху евакуації з квартири до поверхового коридору в частині розташування та напрямку відкриття дверей. Експерт дійшов висновку про відсутність порушень Правил пожежної безпеки в України.