Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 761/15273/19
провадження № 61-14636св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Мельника Я. С.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 03 червня 2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.
18 січня 2019 року його було ознайомлено з наказом від 17 січня 2019 року № 4-ШР "Про зміни у штатному розписі", яким передбачено скорочення однієї із п`яти посад головного спеціаліста управління кадрів та попереджено про вивільнення виходячи із неможливістю переведення на іншу роботу у зв`язку із відсутністю вакантних посад.
18 березня 2019 року його було звільнено із займаної посади.
Вважає, що звільнення здійснено із порушенням порядку проведення звільнення та без законних підстав, оскільки не були враховані вимоги статті 42 КЗпП України та його переважне право на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією, продуктивністю праці та стажем роботи за професією понад 35 років, у тому числі понад 20 років на посадах керівного складу.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ від 18 березня 2019 року № 29-к про звільнення; поновити його на посаді головного спеціаліста управління кадрів Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - ДК "Укрспецекспорт") та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 березня до 07 травня 2019 року в сумі 52 248,10 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що критерії рівня кваліфікації та продуктивності працівника не є чітко визначеними законодавством, а визначаються роботодавцем, порушень у оцінці відповідачем рівня кваліфікації та продуктивності праці не вбачається, а процедура звільнення особи відповідачем дотримана.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що звільнення позивача відбулося у відповідності з вимогами трудового законодавства, у тому числі і з урахуванням положень статті 42 КЗпП України. Рішення місцевого суду є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами залишено поза увагою те, що він має переважне право на залишення на роботі, оскільки має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.
Брав участь у розробці нормативних документів Кабінету Міністрів України та органу державної влади, визначення структури і штату підрозділів (закладу), з урахуванням вимог законодавчих актів, які регламентують суспільні відносини у відповідній сфері, визначенні найменувань посад та кваліфікації працівників, у тому числі науково-викладацького складу, положень про структурні підрозділи та посадові інструкції (обов`язки), тощо.
Він з 05 серпня 1982 року до 10 березня 2013 року проходив військову службу на посадах офіцерського складу, що зараховується до спеціального стажу.
За час служби неодноразово заохочувався керівництвом.
Загальний стаж роботи за спеціальністю складає більше 35 років.
Вважає, що відповідач неправильно надав перевагу працівнику, який має середньо-спеціальну освіту. Вони обоє не мають профільної освіти, але його стаж удвічі більший.
Крім того, з 2015 року один з працівників працює за скороченим семигодинним робочим днем.
Він має освіту не нижчу ніж інші працівники, проте за стажем роботи та досвідом значно перевищує їх, а також володіє додатковими навичками, які використовував при вирішенні завдань.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2021 року ДК "Укрспецекспорт" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшли правильного висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади відбулося на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з додержанням вимог чинного трудового законодавства України, оскільки у відповідача дійсно мали місце зміни в організації праці - скорочення штату та чисельності працівників.
Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо пропозиції позивачу іншої роботи у відповідача.
Доводи, викладені у касаційній скарзі є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким була дана належна правова оцінка.
Крім того, аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, тобто зводяться до переоцінки доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва.
14 січня 2021 року справа № 761/15273/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 03 червня 2015 року позивач перебував у трудових відносинах з ДК "Укрспецекспорт".
Наказом від 03 червня 2015 року № 74-ОС його призначено з 03 червня 2015 року на посаду головного спеціаліста управління кадрів.
У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на підставі наказу від 17 січня 2019 року № 4-ШР "Про зміни у штатному розписі" в штатному розписі ДК "Укрспецекспорт" скорочено одну посаду головного спеціаліста управління кадрів.
18 січня 2019 року позивача попереджено про вивільнення.
Наказом від 18 березня 2019 року № 29-к ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників.
18 березня 2019 року ОСОБА_1 видано належно оформлену трудову книжку і проведено з ним розрахунок, виплачено грошову компенсацію за невикористану частину основної щорічної відпустки за 29 календарних днів та вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку.
Апеляційним судом також встановлено, що головний спеціаліст (таб. 1173) має дві вищі освіти за спеціальністю "Лісове господарство" та за спеціальністю "Управління персоналом і економіка праці" та має профільну спеціальність "Економіка та управління трудовими ресурсами", головний спеціаліст (таб. № 1293) має дві вищі освіти за спеціальністю "Математика та інформатика" та за спеціальністю "Міжнародна економіка", а також має свідоцтво про підвищення кваліфікації за програмою "Директор з персоналу", а головний спеціаліст (таб. № 1440) має вищу освіту за спеціальністю "Міжнародна економіка" та підвищення кваліфікації за програмою "Правове регулювання трудових відносин. Кадрове діловодство".
ОСОБА_1 має вищу освіту за спеціальністю "Електродротовий зв`язок", закінчив Київське вище військове інженерне училище зв`язку та не проходив перепідготовки чи підвищення кваліфікації.
Працівник (таб. 1296), як позивач, не має профільної вищої освіти, проте має стаж роботи на підприємстві 19 років, з яких 6 років у кадровому підрозділі. Безперервний стаж роботи позивача у ДК "Укрспецекспорт" складає 4 роки.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).