Постанова
Іменем України
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 450/1276/16
провадження № 61-18414св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Хіко", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду, у складі судді Крайник Н. П., від 27 жовтня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко" (далі - ТОВ "Хіко"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області, у складі судді Мусієвського В. Є., від 07 вересня 2016 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ТОВ "Хіко", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 600/03.3-64 від 27 березня 2008 року, договором поруки № 09.201/602-34/002 від 19 липня 2013 року та договором поруки № 09.201/602-34/003 від 19 липня 2013 року у розмірі 1 119 786, 65 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Оскарженою ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2016 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі частини другої статті 358 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 ), оскільки ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами цієї справи та отримала копію оскаржуваного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2016 року - 07 березня 2019 року, однак апеляційну скаргу подала лише 17 вересня 2020 року, тобто після спливу одного року з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
09 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
ОСОБА_1 стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки оскаржене рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2016 року нею було отримано 03 вересня 2020 року, а апеляційна скарга була подана 14 вересня 2020 року, тобто протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду першої інстанції. Окрім того, нею 14 вересня 2020 року було подано обґрунтоване клопотання про поновлення процесуального строку. Також заявник звертає увагу на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з вимогою про солідарне стягнення боргу за кредитним договором із поручителів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У травні 2016 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду із позовом до ТзОВ "Хіко", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2016 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ТзОВ "Хіко", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 600/03.3-64 від 27 березня 2008 року, договором поруки № 09.201/602-34/002 від 19 липня 2013 року та договором поруки № 09.201/602-34/003 від 19 липня 2013 року у розмірі 1 119 786, 65 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Оскарженою ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2016 року відмовлено на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.
Вказаний правовий висновок, зокрема, висловлений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо при цьому не завдається шкоди самій суті права і переслідується легітимна мета за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами вимоги щодо строків оскарження судових рішень.