ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 806/1552/15
касаційне провадження № К/9901/27755/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Інспекція, Житомирська ОДПІ) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2015 (суддя - Шимонович Р.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді - Євпак В.В., Шидловський В.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (далі - Товариство) до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (правонаступник - Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "Житомирський картонний комбінат" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 04.02.2015 № 0000122203, яким зменшено розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 1 968 899,00 грн; від 04.02.2015 № 0000112203, яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 506 682, 00 грн; від 16.12.2014 № 0000102203, яким зменшено розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 985 957, 00 грн, у тому числі, за липень 2014 року - 1 968 899, 00 грн, за серпень 2014 року - 17 058, 00 грн; від 16.12.2014 № 0000092203, яким збільшено грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 533 412, 50 грн, у тому числі, 2 026 730, 00 грн - за основним платежем та 506 682, 50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає безпідставним висновок контролюючого органу про завищення Товариством податкового кредиту в червні-липні 2014 року за господарськими операціями із контрагентом - ТОВ "В.І.К. - Україна", на суму 3 301 163, 46 грн та у липні 2014 року із контрагентом - ТОВ "Торговий дім "Житомирський картонний комбінат" на суму 694 466, 26 грн, оскільки, господарські операції із указаними контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними документами та укладені договори мали на меті реальне отримання товарів. Зазначає, що контролюючим органом залишено поза увагою довідку ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.02.2015 № 6/26-53-22-01-15/32770912, складену за результатами проведеної зустрічної звірки ТОВ "В.І.К. - Україна", якою підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "В.І.К. - Україна" та ТОВ "Житомирський картонний комбінат" за період з 01.06.2014 по 30.07.2014. Крім того, висновки акту перевірки в частині порушень податкового законодавства при здійсненні позивачем господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "Житомирський картонний комбінат" повністю спростовує довідка ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.10.2014 № 2197/26-59-22-03/38934713, складена за результатами проведеної зустрічної звірки цього контрагента позивача, якою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Торговий дім "Житомирський картонний комбінат" із позивачем, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за липень 2014 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 16.12.2014 № 0000092203, від 04.02.2015 № 0000112203 та № 0000122203, у решті позовних вимог відмовили.
Інспекція оскаржила рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.08.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судами обох інстанцій не було досліджено обставини справи та не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по взаємовідносинах із ТОВ "В.І.К - Україна" та ТОВ "Торговий дім "Житомирський картонний комбінат", так як, дані операції не спричиняють реальних наслідків та в свою чергу призвели до завищення податку на додану вартість та заниження податку на прибуток. Надані позивачем документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку у зв`язку із тим, що первинні документи за договорами на переробку давальницької сировини між позивачем та його контрагентами, як встановлено в ході перевірки, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заперечення на касаційну скаргу позивачем не надавались.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.02.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 16.02.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Верховний Суд допускає заміну відповідача - Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області її правонаступником - Житомирською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 15.10.2014 по 23.10.2014 Інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Житомирський картонний комбінат" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Торговий дім "Житомирський картонний комбінат" та ТОВ "В.І.К. - Україна" за період з 01.06.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складено акт від 30.10.2014 № 6837/06-25-22-03/33644098.
Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.12.2010 (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), останнім завищено податковий кредит за червень-липень 2014 року із контрагентом ТОВ "В.І.К - Україна" на загальну суму податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) - 3 301 163, 46 грн та за липень 2014 року у сумі ПДВ - 694 466, 26 грн із контрагентом ТОВ "Торговий дім "Житомирський картонний комбінат".
Не погодившись із висновками акту від 30.10.2014№ 6837/06-25-22-03/33644098, позивачем було подано письмові заперечення.
За результатами розгляду заперечень, Інспекція у листі від 11.12.2014 № 43912/10/06-25 повідомила, що залишила без змін висновки акту перевірки від 30.10.2014 № 6837/06-25-22-03/33644098.
16.12.2014, на підставі виявлених порушень та згідно із висновками акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000102203, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 985 957, 00 грн, у тому числі, за липень 2014 року - 1 968 899, 00 грн, за серпень 2014 року - 17 058, 00 грн та №0000092203, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 533 412, 50 грн, у тому числі, 2 026 730, 00 грн - за основним платежем та 506 682, 50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
ТОВ "Житомирський картонний комбінат", не погодившись із вказаними рішеннями Житомирської ОДПІ, розпочало процедуру адміністративного оскарження.
Так, рішенням Головного управління ДФС у Житомирській області від 20.01.2015 № 51/6/06-30-10-07-07 скаргу ТОВ "Житомирський картонний комбінат" залишено без задоволення та збільшено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0000092203 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 533 412, 50 грн на суму додатково застосованих фінансових санкцій в розмірі 506 682, 50 грн; зменшено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 № 0000092203 про завищення від`ємного значення податку на додану вартість на 17 058, 00 грн.
Із урахуванням рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги, Житомирською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.02.2015: - № 0000122203, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 1 968 899, 00 грн; №0000112203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 506 682, 00 грн.
Згідно з рішенням Державної фіскальної служби України від 31.03.2015 № 6609/6/99-99-10-01-01-25, скаргу ТОВ "Житомирський картонний комбінат" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 16.12.2014 №0000102203 та №0000092203, з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги, - без змін.
Не погоджуючись із оскаржуваними повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, надаючи оцінку господарським операціям ТОВ "Житомирський картонний комбінат" з ТОВ "В.І.К. - Україна", зазначив, що: до перевірки не було надано актів приймання сировини в переробку; в порушення ведення бухгалтерського обліку, згідно з наданих до перевірки накладних, ТОВ "Житомирський картонний комбінат" реалізує ТОВ "В.І.К. - Україна" готову продукцію в розрізі номенклатур, а повинен виписувати податкові накладні на послуги по переробці, адже макулатура, надана для переробки являється власністю замовника - ТОВ "В.І.К. - Україна"; у ході перевірки не вдалося вияснити, яким чином макулатура, що належить ТОВ "В.І.К. - Україна" потрапила до ТОВ "Житомирський картонний комбінат", товарно-транспортні накладні до перевірки не надавались; до перевірки не надано жодних пояснень та первинних документів (товарно-транспортних накладних), які підтверджують транспортування продукції у червні-липні 2014 року ТОВ "В.І.К. - Україна" на адресу ТОВ "Житомирський картонний комбінат"; одиниця виміру товару "прокладка горбкувата №20" в податкових накладних (тонна), виписаних ТОВ "В.І.К. - Україна" та віднесених ТОВ "Житомирський картонний комбінат", не співпадає з одиницею виміру цієї продукції у видаткових накладних (штуки).
Зважаючи на викладене, позиція відповідача полягає у тому, що податкові накладні, виписані ТОВ "В.І.К. - Україна", заповнені останнім з порушенням ведення обліку, таким чином вони не дають право ТОВ "Житомирський картонний комбінат" формувати на їх підставі податкових кредит.
У свою чергу, відсутність товарно-транспортної накладної, на думку відповідача, свідчить про безтоварність операцій між ТОВ "В.І.К. - Україна" та ТОВ "Житомирський картонний комбінат".
Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наведені відповідачем у акті перевірки висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "В.І.К. - Україна" під час дослідження матеріалів справи свого підтвердження не знайшли, зважаючи на таке.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податковий кодекс України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі у тексті - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
За таких обставин, подані до суду позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", спростовують висновки податкового органу викладені в актах перевірки, з огляду на вказане, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контраґентів, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Усі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "В.І.К. - Україна" підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Про дійсність правочинів позивача з вказаним контрагентом свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.
Крім того, жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює, лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв`язку із придбанням товарів (робіт, послуг), за таких обставин позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних послуг за господарськими операціями з переробки давальницької сировини та договорами поставок., які проводилися ним із ТОВ "В.І.К. - Україна".
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками наданими судами під час розгляду справи з приводу хибності тверджень податкового органу, що господарські операції безпідставно віднесені платником податків до складу валових витрат, зважаючи на те, що інформація зазначена в первинних документах про здійснення господарських операцій є недостовірною з огляду на обставини, якими на думку відповідача, не підтверджується участь у таких операціях трудових ресурсів, транспорту, а це свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу і транспортних засобів.
Однак, з такими висновками відповідача суди правомірно не погодились, обґрунтовуючи свої рішення тим, що акти перевірок контрагентів позивача не можуть бути беззаперечним свідченням порушення податкової дисципліни контрагентами позивача, оскільки під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару та/або послуги на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.