ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/27815/15
адміністративне провадження № К/9901/27202/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркет Ф.К.А.У." до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2016 (суддя - Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.) у справі №826/27815/15.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркет Ф.К.А.У." (далі - ТОВ "Трейд Маркет Ф.К.А.У.") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 13.07.2015 №00004332205, від 07.12.2015 №0007562203, №0007572205, №0007582205, №0007592205.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право на формування у податковому обліку витрат і податкового кредиту.
ТОВ "Трейд Маркет Ф.К.А.У." при розрахунку рядка 06.5 Декларації "Від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього звітного періоду (податкового) року (Від`ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий рік)" за 2013 рік було неправомірно враховано рядок 08 ТП Декларації "Об`єкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню за 2012 рік, що в свою чергу призвело до заниження рядка 07 Декларації за 2013 рік, чим порушено положення пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213
Щодо порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України зазначає, що доходи від послуг типу "роялті" за 2014 рік повинні оподатковуватись в Україні за ставкою 15 відсотків.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Трейд Маркет Ф.К.А.У." зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Трейд Маркет Ф.К.А.У." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 30.09.2014.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 11.06.2015 №535/26-54-22-05-10/35030945, в якому відображено висновок про наступні порушення:
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 135.1, 135.4 статті 135, пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, наказу Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №872 "Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства", наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності (ряд. 07 Декларації), в тому числі за 2-4 квартали 2012 року на суму 16085847,00 грн., за 2013 рік - на суму 6979117,00 грн., за 3 квартали 2014 року - на суму 2865014,00 грн., завищено від`ємного значення об`єкта оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню (ряд. 08 Декларації) за 2 - 4 квартали 2012 року - на суму 16085847,00 грн., за 2013 рік - на суму 17118567,00 грн., за 3 квартали 2014 року - на суму 27787870,00 грн., занижено податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню, за 2013 рік на суму 10007823,00 грн.;
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті та нарахуванню в бюджет, в загальному розмірі на 2306654,00 грн., в тому числі 2274279,00 грн. - за квітень 2013 року, 23368,00 грн. - за травень 2013 року, 9007,00 грн. - за липень 2013 року;
пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи нерезидента, отримані з джерелом їх походження з України, у розмірі 2336273,00 грн., в тому числі 219919,00 грн. - за 2012 рік, 1993815,00 грн. - за 2013 рік, 122539,00 грн. - за 2014 рік;
пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004.
За наслідками цієї перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2015 №0004332205, згідно з яким до позивача, за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, застосовано штрафні санкції на суму 264327,35 грн., а також податкові повідомлення-рішення від 13.07.2015 №00004292203, №00004322205, №00004312205, №00004332205, №00004302205.
За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом проведено позапланову перевірку позивача про що складено акт від 25.09.2015 №861/26-54-22-05-10/35030945, за підсумками якої податкове повідомлення-рішення від 13.07.2015 №0004332205 залишено без змін та 07.12.2015 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0007572205, згідно з яким за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 749591,00 грн., в тому числі 599673,00 грн. - за основним платежем, 149918,00 грн. - за штрафними санкціями;
№0007582205, згідно з яким за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 483066,00 грн., в тому числі 358453,00 грн. - за основним платежем, 96613,00 грн. - за штрафними санкціями;
№0007592205, згідно з яким, за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податок на прибуток на 2381596,00 грн.;
№0007562203, згідно з яким, за порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, в загальному розмірі на 664386,25 грн., в тому числі 531509,00 грн. - за основним платежем, 132877,25 грн. - за штрафними санкціями.
Податкові повідомлення-рішення від 07.12.2015 №№0007572205, №0007582205 та №0007592205 ґрунтуються на запереченні контролюючим органом права платника податків, який отримав збиток від діяльності, що підлягає патентуванню, враховувати ці збитки в декларації з податку на прибуток підприємств у складі від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (рядок 06.5 декларації з податку на прибуток) й подальшого перенесення його в наступних звітних періодах до об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 07 декларації) та на запереченні реальності господарських взаємовідносин позивача із контрагентами: ТОВ "Балтик Майстер", ТОВ "Укрзелень", ТОВ "Платея", ТОВ "Векро", ПП "Боус", ПП "Вітязь Груп Україна", ПП "Раритет", ТОВ "Ексклюзів Україна".
Обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності факту реальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами відповідач посилався на податкову інформацію щодо них, де вказано про відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; зазначено відсутність задекларованих податкових зобов`язань у спірні податкові періоди, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в своїй господарській діяльності.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Як з`ясовано судами, між позивачем та ТОВ "Балтик Майстер", як постачальником, укладено договори №ОРІ-FІТ01-ВАLТІ від 21.06.2012, №ОРІ-FІТ01-ВАLТІС02 від 20.07.2012 та №ОРІ-FІТ029-ВАLТІС03 від 20.07.2012 щодо поставки обладнання.
Між позивачем та ТОВ "Укрланзелень", як постачальником, укладено договір поставки товарів та надання послуг №25607 від 01.08.2012, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар (продукти харчування), а останній зобов`язувався його приймати та оплачувати відповідного до погоджених умов.
Між позивачем та ТОВ "Платея", як постачальником, 14.03.2011 укладено договір поставки товарів та надання послуг №24776, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити замовнику, а останній - приймати та оплачувати товари (ігрові приставки, комплектуючі та диски з цифровими іграми) на умовах даного договору.
01.01.2013 між позивачем і ТОВ "Векро" (постачальник) укладено договір №25887 щодо поставки товарів та надання послуг, відповідно до якого постачальник зобов`язувався постачати позивачу, а останній - приймати та оплачувати поставлений товар (взуття).
01.01.2010 між позивачем та ПП "Боус" (постачальник) укладено договір поставки товарів та надання послуг №23274, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу, а останній - приймати та оплачувати товари (взуття) на умовах даного договору.
Також, між позивачем та ПП "Рарітет" (постачальник) 01.01.2010 укладено договір поставки товарів та надання послуг №20211, відповідно до якого постачальник зобов`язується постачати позивачу, а останній - приймати та оплачувати товари (продукти харчування) на умовах даного договору.
Між позивачем та ТОВ "Ексклюзів Україна" (постачальник) 11.11.2011 укладено договір поставки товарів та надання послуг №25216, відповідно до якого постачальник зобов`язувався постачати замовнику, а останній - приймати та оплачувати товари (одяг) на умовах даного договору.
Реальність господарських операцій за вказаними договорами підтверджується товарними накладними, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, які свідчать про оплату вартості придбаного товару.
Також між позивачем та ПП "Вітязь Груп Україна" (виконавець) 22.03.2013 укладено договір поставки товарів та надання послуг №22/03-13, відповідно до якого контрагент зобов`язувався надавати позивачу послуги з охорони об`єктів, в тому числі охорони майна на об`єктах та організації пропускного режиму на об`єктах, розташованих за адресами: Одеська область, Комінтернівський район, селища Рада Фонтанська, комплекс будівель та споруд №1, гіпермаркет "реал,-Груп Холдинг ГМБХ" та м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 91, офісне приміщення, шляхом організації роботи та функціонування постів охорони згідно дислокації об`єктів, а позивач - оплачувати надані виконавцем послуги.
На підтвердження реальності господарських операцій за цим договором позивачем надано додатки до нього, в яких визначено дислокацію об`єктів під охорону, акти приймання-передачі та здачі об`єктів під охорону, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) із розрахунками їх вартості, виписані контрагентом податкові накладні та платіжні доручення, які свідчать про оплату вартості придбаних послуг.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Трейд Маркет Ф.К.А.У." розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання відповідача на неподання позивачем до податкової перевірки товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості придбаного товару, адже вказані документи не являються документами первинного бухгалтерського обліку відносно поставок товару, і їх відсутність не може бути однозначним свідченням нереальності таких поставок.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про неправомірність врахування позивачем збитку від діяльності, що підлягає патентуванню, в декларації з податку на прибуток підприємств у складі від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року й подальшого перенесення його в наступних звітних періодах до об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності слід зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу, якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення.
Від`ємне значення як результат розрахунку об`єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.
Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується:
у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від`ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення;
у 2012 - 2015 роках розрахунок здійснюється таким чином: якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від`ємне значення (з урахуванням від`ємного значення об`єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від`ємного значення.
У разі якщо 25 відсотків суми від`ємного значення об`єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов`язань у наступних податкових періодах; звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від`ємного значення та сум від`ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік.
У разі якщо 25 відсотків суми від`ємного значення об`єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов`язань у наступних періодах; звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від`ємного значення та сум від`ємного значення, не погашених за 2013 податковий рік.
У разі якщо 25 відсотків суми від`ємного значення об`єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов`язань у наступних періодах; звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від`ємного значення та сум від`ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік.
У разі якщо 25 відсотків суми від`ємного значення об`єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов`язань у наступних періодах до повного погашення такого від`ємного значення.
Як встановлено судами, у податкових деклараціях з податку на прибуток за періоди, починаючи зі звітного періоду - півріччя 2012 року, позивач у рядку 06.5 декларації відображав 25% збитків, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню у 2011 році, що також вплинуло на значення рядка 07 податкової декларації наступних звітних періодів, тобто на об`єкт оподаткування податком на прибуток від усіх видів діяльності.
В результаті таких дій, податкова інспекція, посилаючись на те, що вони не відповідають роз`ясненням, які містяться в формі податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що затверджена діючим на час спірних правовідносин наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213, дійшла висновку про заниження позивачем об`єкта оподаткування з податку на прибуток за відповідні періоди на включені до цього об`єкта збитки від діяльності, що підлягає патентуванню.
Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано не погодились з таким висновком контролюючого органу, оскільки Податковий кодекс України не містить норм, які би встановлювали для платника податку на прибуток, що здійснює патентовану діяльність, обов`язок виключати зі складових об`єкта оподаткування податком на прибуток, показники патентованої діяльності, а саме її збитковий результат.
Інакший підхід призвів би до неврахування у складі об`єкта оподаткування податком на прибуток собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та інших витрат при здійсненні патентованої діяльності, що суперечило б загальним правилам визначення такого об`єкта на підставі різниці доходів і витрат господарської діяльності, в результаті чого його значення не відповідало би дійсності та загальним правилам оподаткування.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо завищення позивачем показника від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток.