ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа №240/1623/20
адміністративне провадження №К/9901/34817/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 240/1623/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа - Любарський районний військовий комісаріат
про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року (у складі колегії суддів Сушка О.О., Залімського І. Г. Мацького Є.М.)
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач, Міноборони), за участю третьої особи Любарського районного військового комісаріату (далі - військкомат), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 01 квітня 2019 року, внаслідок поранення, захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини без урахування раніше виплачених сум;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 01 квітня 2019 року, внаслідок поранення, захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), без урахування раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що сталося 04 вересня 2014 року, в 2016 році позивачу було встановлено 15% втрати працездатності без встановлення інвалідності. В подальшому в період з 19 січня 2018 року по 11 травня 2018 року під час повторної участі в антитерористичній операції 11 травня 2018 року, позивачем було отримано поранення "мінно-вибухова травма", після якого під час проходження первинного огляду йому встановлено другу групу інвалідності з 01 квітня 2018 року, Проте Міністерством оборони України було прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що між первинною втратою працездатності та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІ групи інвалідності пройшло більше двох років, а тому не має підстав для призначення одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а групу інвалідності заявнику встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 7 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 01.04.2019, внаслідок поранення, захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини без урахування раніше виплачених сум. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 01 квітня 2019 року, внаслідок поранення, захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, без урахування раніше виплачених сум.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід II групи, оскільки позивач у різний час отримав два окремі ушкодження здоров`я, таким чином комісія Міністерства оборони України не врахувала, що у 2018 році позивач під час обстрілу отримав травми, внаслідок яких позивачу 01 квітня 2018 року встановлено ІІ групу інвалідності, яка не пов`язана із пораненням, отриманим позивачем у 2014 році за інших подій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 14 грудня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №240/1623/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 вересня 2014 року позивач, перебуваючи в зоні АТО, під час виконання бойового завдання отримав мінно-вибухове поранення. Житомирською обласною МСЕК № 2, 4 жовтня 2016 року був проведений огляд позивача, за наслідками якого позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 15%, внаслідок поранення, пов`язаного захистом Батьківщини.
Вказана інформація підтверджується наявною у матеріалах адміністративної справи копією довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №015762.
У зв`язку з встановленням ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 15% позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 15225 грн.
Згодом, 11 травня 2018 року позивач, знову, перебуваючи в зоні АТО під час виконання бойового завдання отримав мінно-вибухову травму, внаслідок чого Житомирською обласною МСЕК №2 був проведений первинний огляд позивача за наслідками якого позивачу, починаючи зі 01 квітня 2019 року встановлена друга група інвалідності внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 101803.
У зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ.
Розглянувши подані позивачем заяву та документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом від 21 червня 2019 року №82 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги через встановлення групи інвалідності понад дворічний термін після визначення ступеня втрати працездатності.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи щодо того, що з часу первинного встановлення позивачу ступеня втрати працездатності (04 жовтня 2016 року) до дня встановлення йому ІІ групи інвалідності (01 квітня 2019 року) минуло понад два роки. Відтак, він не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі. Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 806/714/18, від 04 березня 2020 року у справі № 240/5765/18, від 12 березня 2020 року у справі № 280/148/19, відповідно до якої якщо з дня первинного встановлення військовослужбовцю ступеню втрати працездатності до дня встановлення групи інвалідності минуло понад два роки, то він не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".