ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 640/4269/20
адміністративне провадження № К/9901/35067/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/4269/20
за позовом Гаражного кооперативу "Барвінок до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року
(постановлену у складі головуючого судді Каракашьяна С.К.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді- Глущенко Я.Б., суддів: Кузьменка В.В., Пилипенко О.Є.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Гаражний кооператив "Барвінок" звернувся до суду з позовом до Департамента з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, у якому просив визнати незаконними та скасувати постанови про накладення штрафу від 23 квітня 2019 року та припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17 квітня 2019 року.
2.Позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони зупинення стягнення у виконавчих провадженнях, відкритих на підставі оскаржуваних постанов про накладення штрафів, до набрання рішенням у справі законної сили.
3. Заяви про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що Подільським районним відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавчі провадження №59486776 та №59486572 з примусового виконання постанов про накладення штрафу, які є предметом оскарження у суді. В рамках зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем вчиняються дії з примусового стягнення штрафів, а саме, винесено постанови про накладення арешту на кошти та майно боржника, про опис та арешт майна та встановлено обмеження на право користування.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року було задоволено заяву позивача та зупинено стягнення у виконавчих провадженнях ВП №59486776 та №59486572 Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ, відкритому на підставі постанов про накладення штрафу від 23.04.19р. №41/19/073-3774 та №№41/19/073-3774, до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/4269/20.
5. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем надано належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення в даній праві та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Департамента з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року - без змін.
7.Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того що, зупинення стягнення за оскаржуваними позивачем постановами про накладення штрафів є допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже подальше примусове виконання органами державної виконавчої служби постанов про накладення штрафу унеможливить нормальне функціонування позивача та поставить під загрозу можливість виконання його статутних завдань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 640/4269/20, ухвалити нову постанову якою відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
9. Касаційна скарга аргументована тим, що судами безпідставно було зупинено виконання постанов контролюючого про накладення на позивача штрафних санкцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
11. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин 1 та 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.