ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 560/4280/20
адміністративне провадження № К/9901/32621/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (прийняту судом у складі судді Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Курка О.П., суддів: Гонтарука В.М., Білої Л.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо незарахування страхового стажу періоду проживання ОСОБА_1 чоловіком військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості працевлаштування, з часу призначення їй пенсії;
- зобов`язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням страхового стажу періоду проживання з чоловіком військовослужбовцем у місцевості де не було можливості працевлаштування, відповідно до довідки від 22.09.1987 року № 16, виданої військовою частиною 35636, починаючи з 08.05.2007, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року визнано причини пропуску строку звернення до суду неповажними та позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачеві.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 листопада 2020 року до Верховного Суду звернулася ОСОБА_1 із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У скарзі йдеться про те, що судами було неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Зазначено, що з 08.05.2007, отримуючи щомісячно пенсійну виплату не знала про неврахування довідки від 22.09.1987 № 16 при призначенні пенсії, оскільки не є фахівцем в галузі пенсійного законодавства, не має юридичної освіти, та не знає особливостей пенсійного законодавства. Також вказала, що 30.09.2019 звернулася до відповідача із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду проживання з чоловіком військовослужбовцем під час його служби за кордоном. 01.11.2019 листом №Н-1383-0-02.26-04 ГУ ПФУ відмовило в зарахуванні страхового стажу періоду проживання з чоловіком військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості працевлаштування. Таким чином, на підставі листа відповідача від 01.11.2019 достовірно встановила і дізналася, що ГУ ПФУ вчинило протиправні дії. Тому, саме 01.11.2019 є днем, коли вона дізналася про порушення своїх прав. У зв`язку із запровадження на території України загальнонаціонального карантину з метою недопущення розповсюдження короновірусу COVID-19, з поважних причин пропустила строк подання позовної заяви до суду.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Надійшли також заперечення позивача на відзив.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2020 року залишив касаційну скаргу без руху.
У зв`язку з відпусткою судді Рибачука А.І. відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2021 року здійснено заміну цього судді та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.
Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2021 року відкрив касаційне провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із такого.
У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача при розгляді заяви про призначення позивачу пенсії за віком.
Однак, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Такі висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими та такими, що не відповідають завданню адміністративного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, виходячи із наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.