ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 808/2192/16
адміністративне провадження № К/9901/30871/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Мороз Л.Л.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Група науково-промислових досліджень" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (колегія суддів: Стрельнікова Н. В., Дуляницька С.М., Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (колегія суддів: Круговий О.О., Лукманова О.М., Божко Л.А.) у справі за позовом Приватного підприємства "Група науково-промислових досліджень" до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправною відмови у погодженні програми та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Група науково-промислових досліджень" (далі - позивач, ПП "ГНПД") звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі -Держрибагенство, відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправною відмову Держрибагенства позивачеві у погодженні Програми проведення науково-дослідних робіт ПП "ГНПД" "Вивчення можливостей щодо здійснення промислу бичків в п`ятикілометровій прибережній зоні вздовж українського узбережжя Азовського моря від Керченської протоки до краю Білосарайської коси впродовж календарного року з 01.01. по 31.12 з встановленням термінів заборони їх добування", оформлену листом від 30.03.2016 №1-6-17/1691-16 та зобов`язати відповідача повторно розглянути Програму проведення науково-дослідних робіт і прийняти відповідне рішення стосовно її погодження з урахуванням висновків суду по даній справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в п`ятикілометровій прибережній зоні Азовського моря кожна із сторін (як України, так і Російської Федерації самостійно) приймає заходи регулювання промислу по відношенню видів біологічних ресурсів, для яких Комісією не встановлюються об`єми (ліміти) вилову і при його здійсненні не може бути нанесена шкода запасам вказаних видів, а вже за межами п`ятикілометрової прибережної зони Азовського моря здійснюється регулювання рішеннями Комісії. Отже, оскільки комісія узгодила самостійне регулювання кожною із Сторін промислу в п`ятикілометровій зоні Азовського моря і Комісією не встановлені об`єми (ліміти) вилову бичка у п`ятикілометровій прибережній зоні Азовського моря, то Програма проведення науково-дослідних робіт позивача не підлягала розгляду Комісією з прийняттям Комісією рішення про проведення наукових робіт за даною програмою. Відтак, відмова відповідача погодити позивачу Програму проведення науково-дослідних робіт з тих причин, що відносно неї не прийнято Комісією рішення, є протиправною. Також позивач посилається на відсутність у Порядку №922 приписів про погодження науковими установами програми проведення дослідного вилову водних біоресурсів у Комісії, у басейновому рибогосподарському інституті. Отже, позивач вважає, що з його боку відсутнє недотримання процедур прийняття рішення щодо проведення даного виду робіт та погодження програми у Держрибагенстві.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.02.2016 позивач листом подав Держрибагенству на погодження Програму проведення науково-дослдіних робіт ПП "ГНПД" "Вивчення можливостей щодо здійснення промислу бичків в п`ятикілометровій прибережній зоні вздовж українського узбережжя Азовського моря від Керченської протоки до краю Білосарайської коси впродовж календарного року з 01.01. по 31.12 з встановленням термінів заборони їх видобування" (далі - Програма).
Держрибагенство листом від 30.03.2016 №1-6-17/1691-16 відмовило позивачу у погодженні Програми проведення науково-дослідних робіт у зв`язку із недотриманням процедур прийняття рішення щодо проведення даного виду робіт та погодження програми.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Держрибагенства, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до п. 1.2 Положення про порядок проведення і застосування науково-дослідних і науково-промислових робіт щодо вдосконалення Правил рибальства, затвердженого рішенням Х сесії Комісії (27-30 жовтня 1998 м. Херсон, Україна), усі науково-дослідні та науково-промислові роботи, що мають на меті вдосконалення правил рибальства в басейні Азовського моря можуть здійснюватись виключно за рішенням Комісії, в свою чергу запропонована позивачем у Програмі науково-дослідна робота, яка спрямована на вивчення можливості зміни Правил рибальства в басейні Азовського моря, не була розглянута та узгоджена в рамках роботи Комісії, відтак відповідачем правомірно було відмовлено у погодженні позивачеві відповідної програми. При цьому до спірних правовідносин не може бути застосовано п. 7.2.8 Протоколу ХХVII сесії Комісії 27-29 жовтня 2015 року в м. Сочі (Російська Федерація), оскільки по-перше, п. 1.2 Положення не містить жодних виключень, по-друге, як вже було зазначено судом, підпунктом "г" пункту 7.2.1 вищевказаного Протоколу Комісії регламентоване промислове вилучення бичка у Азовському морі протягом поточного року.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №895 від 30.09.2015 (далі - Положення №895), Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.
Пунктом 2 указаного Положення передбачено, що Держрибагентство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до п.п. 31 п. 4 Положення №895 та ст. 9 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" від 08.07.2011 №3677-VI (далі - Закон №3677), до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, відповідно до покладених на нього завдань належить, зокрема, погодження науковим установам програм на проведення дослідного вилову водних біоресурсів.
Так, статтею 1 Закону №3677 зокрема передбачено, що правила рибальства - нормативно-правові акти, які у визначеному районі дії встановлюють умови, способи добування, допустимі до вилучення розміри водних біоресурсів, вимоги щодо їх охорони, а також можуть визначати кількість, типи, розміри, технічні характеристики суден флоту рибної промисловості та знарядь вилову, умови користування рибогосподарськими водними об`єктами та навантаження на них.
Відповідно до ст. 31 Закону №3677, правила промислового рибальства розробляються на основі наукових обґрунтувань за басейновим принципом та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.
Правилами промислового рибальства визначаються райони, способи і строки вилучення (вилову, добування, збирання) водних біоресурсів, типи, розміри та кількість рибопромислових суден, знаряддя вилову, їх кількість, допустимі до вилову розміри об`єктів промислу, вимоги щодо їх охорони, а також умови користування промисловими ділянками рибогосподарських водних об`єктів (їх частинами), навантаження на кожний водний об`єкт за кількістю та потужністю плавзасобів.
Відповідно до положень ст. 51 указаного Закону передбачено, що міжнародне співробітництво в галузі рибного господарства здійснюється шляхом: участі в розробленні проектів міжнародних договорів; участі в роботі міжнародних організацій.
Якщо міжнародними договорами України встановлено інші правила та положення, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила цих міжнародних договорів.
Законом України N 1682-IV від 20.04.2004 ратифіковано Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки (далі - Договір).
Статтею 1 Договору визначено, що Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації.
Відповідно до ст. 3 Договору, Українсько-російське співробітництво, в тому числі спільна діяльність у галузі судноплавства, включаючи його регулювання та навігаційно-гідрографічне забезпечення, рибальства, захисту морського середовища, екологічної безпеки, а також пошуку та рятування в Азовському морі та Керченській протоці, забезпечуються шляхом як реалізації наявних угод, так і укладення, у відповідних випадках, нових домовленостей.
24 вересня 1992 року між Урядом України та Урядом Російської Федерації була укладена Угода про співробітництво в галузі рибного господарства, відповідно до ст. 1 якої Сторони погодилися, що Сторони прагнуть співробітничати з питань розробки і координації своєї рибогосподарської політики і практичної діяльності в цілях досліджень, оптимального використання і зберігання живих ресурсів Світового океану, в тому числі Чорного і Азовського морів.
14 вересня 1993 року між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства була укладена Угода з питань рибальства в Азовському морі, метою якої, відповідно до ст. 1 вказаної угоди, є започаткування спільного використання живих ресурсів басейну Азовського моря (далі - Угода від 14.09.1993).
У ст. 2 Угоди від 14.09.1993 Сторони визначили, що Районом застосування цієї Угоди, зокрема, є Азовське море з усіма затоками, гирлами, лиманами, включаючи Сиваш і Керченську протоку до лінії мис Такіль - мис Панагія.