ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 523/11340/15-а
адміністративне провадження № К/9901/35072/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (колегія суддів: Ступакова І.Г., Бітов А.І., Осіпов Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту споживачів Одеської міської ради, за участю третьої особи виконавчого комітету Одеської міської ради, про визнання дій протиправними,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання незаконним демонтажа тимчасової споруди (трейлера), проведеного 19 вересня 2014 року працівниками управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на підставі припису (вимоги) №004129 від 15 вересня 2014 року, складеного управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР про "демонтаж тимчасової споруди розташованої за адресою: АДРЕСА_1, ФОП невідомо", згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №210 від 28 серпня 2014 року про дозвіл на "демонтаж тимчасової споруди розташованої за адресою: АДРЕСА_1, ФОП невідомо", проведеного за адресою АДРЕСА_2 у приватного підприємця ОСОБА_1 .
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 травня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 03 травня 2017 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Позивач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що здійснено демонтаж транспортного засобу, який не є тимчасовою спорудою в розумінні Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого Наказом №244 від 21.10.2011 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а його демонтаж можливо лише за порушення Правил дорожнього руху. Вказує, що у приписі з вимогою про самостійний демонтаж споруди від 25.05.2014 та у приписі про її демонтаж від 15.09.2014 зазначено дві різні адреси: АДРЕСА_3 . Вказує, що внаслідок демонтажу трейлера понесла збитки, оскільки порушено зобов`язання щодо його повернення власнику.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити судові рішення без змін.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що між позивачем та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради 10 червня 2013 року укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного майна №130 м, відповідно до якого Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР передано, а позивачем прийнято в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - тверде покриття, площею 22,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28 серпня 2014 року №210 "Про демонтаж тимчасових споруд" управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради дано дозвіл на проведення демонтажу тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1, у невстановленої фізичної особи підприємця.
На підставі припису (вимоги) №004129 від 15 вересня 2014 року складеного управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, демонтаж тимчасової споруди необхідно було провести за адресою: АДРЕСА_1, у невстановленої фізичної особи підприємця.
Судами встановлено, 19 вересня 2014 року працівниками Управління споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на виконання припису №004129 від 15 вересня 2014 року у ОСОБА_1, яка займається підприємницькою діяльністю, вилучено технічний транспортний засіб - причіп Фургон легковий-В (торговий павільйон НОМЕР_3), що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданого УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки технічний транспортний засіб не є тимчасовою спорудою та належить іншій особі, тому його вилучення можливе виключно у передбачених законом випадках.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено порушення її прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача та помилково обраний такий спосіб захисту порушеного права, оскільки власником (трейлера) легкового-В (торговий павільйон НОМЕР_3) держномер НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону Законом України "Про благоустрій населених пунктів" № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (ст. 5 Закону № 2807-IV).
Підпунктом 7 п. "а" ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
У Порядку розміщення споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок 244) визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.