ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 1340/4530/18
адміністративне провадження № К/9901/1589/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (правонаступник Головного управління ДФС у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (суддя - Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року (судді - Глушко І.В., Большакова О.О., Макарик В.Я.) у справі № 1340/4530/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгспан-Україна" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
УСТАНОВИЛА:
2 жовтня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кінгспан-Україна" (далі - Товариство) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року №№ 0015511402, 0015561402, 0015571402.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю висновків відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 205 432 грн за жовтень 2017 року, оскільки всі імпортні вантажно-митні декларації (22 декларації) оформлені позивачем в електронній формі у відповідності з вимогами Митного кодексу України (далі - МК України) та подані до відповідного митного органу, що здійснював митне оформлення товару. Відповідно, віднесення до складу податкового кредиту за жовтень 2017 року суми ПДВ згідно з оформленими митними деклараціями у розмірі 1 386 941,71 грн є правомірним.
Щодо висновків відповідача про заниження податкового зобов`язання з плати за землю на суму 474 100 грн та неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, позивач зазначив, що 14 лютого 2017 року надіслав цінним листом на адресу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, згідно з якою самостійно задекларував до сплати 474 100 грн земельного податку. Позивач не отримував письмового повідомлення з Бахмутської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про відмову в прийнятті вказаної декларації. Також позивач зазначив, що на його адресу у період з 20 лютого 2017 року по 11 вересня 2018 року жодних запитів, актів чи інших документів з приводу неподання декларації з плати за землю за 2017 рік не надходило.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року, адміністративний позов задоволено, спірні податкові повідомлення - рішення скасовані.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, зокрема вантажно-митні декларації, на підтвердження сум ПДВ, що, на його думку, були неправомірно віднесені позивачем до податкового кредиту та відображені в рядку 11.1 податкової декларації з ПДВ "Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи" у жовтні 2017 року; наявність лише в інформаційній базі даних "Податковий блок" не підтвердженої первинними та обліковими документами інформації щодо ввезених позивачем товарів та їх вартості не можуть бути законною підставою для збільшення позивачу податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Судами при ухваленні оскаржуваних рішень також було враховано обґрунтування позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення про збільшення грошового зобов`язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб, з огляду на своєчасно сплачений позивачем податок у відповідній сумі, що підтверджено даними інтегрованої картки платника податків, відповідно до яких станом на 25 січня 2018 року у позивача існувала переплата земельного податку на суму 474 100 грн.
Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення про застосування штрафної санкції за неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік в сумі 170 грн, мотивувавши свої рішення тим, що в матеріалах справи наявне відстеження про пересилання поштового відправлення, згідно з яким відправлення за номером 7903513620697 вручене за довіреністю 21 лютого 2017 року, а також копія податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, опис вкладення до цінного листа на ім`я Бахмутської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, чим підтверджено факт отримання контролюючим органом податкової декларації з плати за землю за 2017 рік. При цьому, жодних доказів про неприйняття декларації та /або її невизнання матеріали справи не містять.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Відповідач обґрунтував касаційну скаргу неправильним застосовуванням судами попередніх інстанцій пункту 198.6 статті 198 ПК України та ненаданням належної оцінки його доводам щодо неподання позивачем під час податкової перевірки митних декларацій, заповнених у звичайному порядку; позивачем було надано лише тимчасові митні декларації, якими не може підтверджуватися митна вартість імпортованих товарів. При цьому, сума ПДВ, відображена позивачем в рядку 11.1 податкової декларації з ПДВ "Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи" за жовтень 2017 року та віднесена ним до податкового кредиту у розмірі 1 386 941 грн (зазначена вартість імпортованих товарів склала 6 934 705 грн), не узгоджується з інформацією, яка міститься в базі даних "Податковий блок" щодо фактурної вартості імпортованих позивачем товарів у розмірі 5 907 545 грн та суми ПДВ у розмірі 1 181 509 грн.
Також відповідач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, якими встановлено вчасне подання позивачем податкової декларації з плати за землю за 2017 рік та сплату ним відповідного податку, враховуючи, що позивачем не було вчасно подано повідомлення за формою № 20-ОПП про наявність у нього земельної ділянки для взяття на податковий облік за неосновним місцем обліку (за місцем розташування земельної ділянки), що потягло неможливість відкриття податковим органом інтегрованої картки платника податків, в якій мали б відображатися сплачені кошти з земельного податку.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши оскаржувані рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено акт від 11 вересня 2018 року № 2250/13-01-14-02/34297096.
Перевіркою встановлено заниження Товариством: ПДВ на загальну суму 205 432 грн, у тому числі, за травень 2018 року у сумі 182 824 грн та за червень 2018 року у сумі 22 608 грн; податкового зобов`язання з плати за землю за 2017 рік на суму 474 100 грн; також встановлено неподання Товариством податкової декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.
Так, у ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено розбіжність у розмірі 205 432 грн між сумами ПДВ відповідно до інформаційної бази даних "Податковий блок" щодо фактурної вартості імпортованих позивачем товарів та сумами ПДВ, віднесеними позивачем до податкового кредиту та відображеними у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2017 року.
Крім цього, під час податкової перевірки встановлено, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 червня 2008 року ЯЕ № 715597 позивач володіє земельною ділянкою загальною площею 12 500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування заводу по виробництву будівельних матеріалів. Земельна ділянка розташована за адресою: Донецька область, м. Артемівськ вул. Лумумби, 86-а.
При цьому, позивачем не подано податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, чим порушено вимоги пункту 286.2 статті 286 ПК України, а також встановлено заниження податкового зобов`язання з плати за землю за 2017 рік у сумі 474 100 грн.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС 20 вересня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0015511402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - ПДВ у сумі 205 432 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 51 358,00 грн; № 0015561402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб на суму 474 100 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 118 525 грн; № 0015571402, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік у сумі 170 грн.
Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з тлумаченням судами норм частини другої статті 77 КАС України щодо обов`язку доказування правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. Так, відповідно до вказаної норми обов`язок доведення обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, зокрема, про неправомірність формування платником податків даних податкового обліку, такий платник податків має спростувати ці висновки. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.