ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18872/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - 1 - не з`явився,
- 2 - не з`явився,
відповідача - 1 - не з`явився,
- 2 - не з`явився,
третіх осіб - 1 - не з`явився,
- 2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому засіданні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі за позовом 1) ОСОБА_2, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) ОСОБА_1, 2) Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьової Ангеліни Володимирівни, 3) ОСОБА_3, 4) Повного товариства "Ломбард "Надія" Письменна Н.Є. і Компанія",
про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2019 року ОСОБА_2 та ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" звернулися з позовом до ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" та ТОВ "Тімсен" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 3-го поверху № 14 загальною площею 52,7 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-8", що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 06.01.2015 між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьовою А.В.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 позов задоволено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
12.12.2020 ОСОБА_2 та ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" звернулись з касаційними скаргами на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 до суду касаційної інстанції.
29.01.2021 до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 на касаційні скарги позивачів, в яких він, серед іншого, просить покласти на ОСОБА_2 та ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" його витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в сумі 18 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 закрито касаційне провадження у справі №910/18872/19 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України. Відкладено розгляд клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі до 10.02.2021.
В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надав 09.02.2021 (надіслано поштою 04.02.2021) до касаційного суду копію договору про надання професійної правничої/правової допомоги від 26.10.2020 укладеного між ОСОБА_1 та АБ "Андрій Яценко", додаткову угоду № 19/01 від 19.01.2021 до договору про надання професійної правничої/правової допомоги від 26.10.2020, акт приймання-передачі виконаних робіт/послуг від 04.02.2021 на суму 18 000,00 грн.
09.02.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивачів ОСОБА_2 та ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Представник позивачів не погоджується із заявленими до стягнення витратами, оскільки ОСОБА_1 не надав до касаційного суду докази оплати витрат на правничу допомогу, рахунку на оплату послуг, строк дії договору про надання професійної правничої/правової допомоги не співпадає зі строком оплати послуг зазначеним у акті приймання-передачі виконаних робіт/послуг, відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи клопотання ОСОБА_1, додані до нього документи та заперечення проти нього Верховний Суд вважає, що вказане клопотання необхідно задовольнити частково з таких підстав.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.