ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 917/258/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Остроушка О. Л. (адвокат),
відповідача - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.08.2020 (суддя Ореховська О. О.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 (головуючий - Плахов О. В., судді Геза Т. Д., Лакіза В. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Комунального підприємства "Теплоенерго"
про визнання недійсним правочину.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У лютому 2020 року Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - АТ "Полтаваобленерго", Товариство) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" (далі - КП "Теплоенерго", Підприємство) про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2019 № 12/2095 у редакції змін від 27.12.2019 № 12/2147, внесених до цієї заяви (далі - заява про зарахування вимог від 19.12.2019 № 12/2095, оспорюваний правочин), з посиланням на положення статей 16, 203, 215, 601, 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що на правовідносини сторін, які є учасниками ринку електричної енергії, розповсюджується дія частини 1 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідно до якої розрахунки за укладеним публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюються виключно грошовими коштами, а сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, шляхом проведення таких розрахунків у інший спосіб, отже, оспорюваний правочин зарахування зустрічних однорідних вимог підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить зазначеній правовій нормі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.08.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, позов задоволено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 11, 16, 202, 203, 204, 215, 601 ЦК України, статей 20, 202, 203 ГК України, статей 13, 73, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які та з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування вимог виключає проведення зарахування у добровільному порядку, тоді як позивач заперечує щодо вчинення відповідачем оспорюваного правочину шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, КП "Теплоенерго" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень статей 215, 601, 602 ЦК України, наголошуючи, що: 1) суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не врахував висновків щодо застосування положень статей 215, 601 ЦК України, викладених у постановах від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18 та від 14.02.2018 у справі № 910/8322/17; 2) заява про зарахування вимог від 19.12.2019 № 12/2095 відповідає усім передбаченим законом умовам, що встановлюються до вимог, які підлягають до зарахування (однорідність, зустрічність, безспірність, настання строку їх виконання), з чим погодився позивач у судовому засіданні; 3) помилковими є посилання суду першої та апеляційної інстанцій на нібито аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, позаяк вказані постанови ґрунтуються на встановленні судами обставин існування між сторонами у зазначених справах спору щодо змісту та обсягу зобов`язання, яке було покладено в основу зарахування, зокрема щодо розміру боргу за кредитним договором і взагалі спору щодо існування такого боргу, а також одна з вимог, яка підлягала зарахуванню, не є такою, строк виконання якої настав, оскільки відповідну суму не було визначено, а встановлення її розміру та змісту зобов`язань сторін за кредитним договором виходило за межі позовних вимог; 4) суд фактично встановив додаткову (у співвідношенні зі статтею 602 ЦК України) підставу для недопустимості зарахування зустрічних вимог, а саме наявність заперечень іншої сторони проти зарахування, проте у такому разі недобросовісний боржник за зобов`язанням, будучи одночасно кредитором, буде завжди заперечувати проти погашення своєї майнової вимоги, затягуючи таким чином сплату боргу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Теплоенерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.08.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 917/258/20 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 09.02.2021 о 15:15.
04.02.2021 надійшло клопотання КП "Теплоенерго" про зупинення провадження у справі № 917/258/20 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11116/19, яке (клопотання) колегією суддів відхиляється з огляду на ухвалення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 та офіційне оприлюднення зазначеної постанови 01.02.2021.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. 23.12.2019 КП "Теплоенерго" направило на адресу АТ "Полтаваобленерго" заяву про зарахування вимог від 19.12.2019 № 12/2095, зі змісту якої вбачається, що:
1) станом на 18.12.2019 Товариство має перед Підприємством заборгованість за транспортування теплової енергії в сумі 32068596,83 грн та заборгованість по сплаті судового збору в сумі 1762 грн згідно з наказом Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 № 917/1324/18;
2) у грудні 2017 року КП "Теплоенерго" транспортувало теплову енергію АТ "Полтаваобленерго" в обсязі 88683,700 Гкал, що підтверджується актом виконаних робіт, наданим АТ "Полтаваобленерго" до КП "Теплоенерго" 11.01.2018 з супровідним листом від 04.01.2018 № 04-35/92. Тариф на транспортовану теплову енергію згідно з рішенням виконавчого комітету від 10.10.2017 № 1093 та додатковою угодою № 2 до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 № 1738 становив 99,23 за 1 Гкал;
3) у зв`язку з частковим здійсненням Товариством оплати за транспортовану теплову енергію за договором на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 № 1738 та проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із заявами від 08.08.2019 № 12/1346, від 30.08.2019 № 12/1445, від 21.10.2019 № 12/1721, від 21.11.2019 № 12/1907 залишок заборгованості АТ "Полтаваобленерго" за грудень 2017 року становить 4941298,81 грн;
4) у свою чергу, КП "Теплоенерго" має заборгованість перед АТ "Полтаваобленерго" на підставі виставленого рахунку № АР21500618 на попередню оплату за послуги з розподілу електричної енергії за січень 2020 року на суму 1028624,64 грн.
10. З огляду на вказані обставини Підприємство з посиланням на положення статті 601 ЦК України і статей 202, 203 ГК України повідомило Товариство про припинення наступних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог:
1) зобов`язання АТ "Полтаваобленерго" перед КП "Теплоенерго" за транспортовану теплову енергію у грудні 2017 року згідно з договором на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 № 1738, актом виконаних робіт і наказом Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 №917/1324/18 на загальну суму 1030386,64 грн;
2) зобов`язання КП "Теплоенерго" перед АТ "Полтаваобленерго" на підставі виставленого рахунку № АР21500618 на попередню оплату за послуги з розподілу електричної енергії за січень 2020 року на суму 1028624,64 грн.
Загальна сума зустрічних однорідних зобов`язань, які припиняються, становить 1030386,64 грн.
11. 27.12.2019 КП "Теплоенерго" направило на адресу АТ "Полтаваобленерго" заяву від 19.12.2019 № 12/2095 про внесення змін до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою, зважаючи на надходження на адресу Підприємства від позивача нового рахунку № АР21500618 на попередню оплату за послуги з розподілу електричної енергії на січень 2020 року на суму 889389,64 грн, було внесено зміни до вимог, викладених у заяві про зарахування вимог від 19.12.2019 № 12/2095 та конкретизовано їх, зазначивши про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог:
1) зобов`язання АТ "Полтаваобленерго" перед КП "Теплоенерго" за транспортовану теплову енергію за грудень 2017 року згідно з договором на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 № 1738, актом виконаних робіт на суму 887627,64 грн і наказом Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 № 917/1324/18 на суму 1762 грн;
2) зобов`язання КП "Теплоенерго" перед АТ "Полтаваобленерго" на підставі виставленого рахунку № АР21500618 за попередню оплату за послуги з розподілу електричної енергії за січень 2020 року на суму 889389,64 грн.
Всі інші обґрунтування і мотиви заяви про зарахування вимог від 19.12.2019 № 12/2095, що не були уточнені (змінені) цією заявою, як зазначив відповідач, залишаються чинними і дійсними без змін.
Позиція Верховного Суду
12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши у межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
13. Предметом позову у цій справі є визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
14. Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
15. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
16. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
17. Відповідно до частин 1, 2 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.
18. Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічні положення містяться у частині 3 статті 203 ГК України.
19. Зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
20. Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
21. За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
22. Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.
23. Таким чином, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо) (такий правовий висновок сформульовано у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16).
24. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції наведеного у постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18 правового висновку щодо застосування положень статей 215, 601 ЦК України, суть якого полягає у тому, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність (прозорість) вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо характеру, змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Таким чином, зобов`язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.