Постанова
Іменем України
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 199/2607/16-к
провадження № 51- 3675 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
потерпілого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції:
захисника Шевченко З. Г.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040630000100, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_2 попереднє ув`язнення з 19 січня 2016 року з розрахунком один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законної сили.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 09 січня 2016 року приблизно о 16:15 год, знаходячись на автомобільній стоянці біля будинку № 60 по вул. Малиновського у м. Дніпрі, під час конфлікту з раніше знайомим ОСОБА_3, на ґрунті неприязних відносин з приводу боргових зобов`язань, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство останнього, тримаючи в руці пістолет "MAJOR BERG 2,5" № НОМЕР_1, здійснив не менше 5 пострілів в область нижніх кінцівок та 1 постріл в нижню частину тулуба потерпілого. Внаслідок вказаних дій потерпілому ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у виді проникаючого, сліпого, вогнепального, кульового поранення органів черевної порожнини з пошкодженнями великих судин, кореня брижі кишечника з крововиливами в черевну порожнину, що ускладнилось шоком, внаслідок яких потерпілий помер на місці події.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. На обґрунтування своїх вимог потерпілий, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, вказує, що суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки такий висновок зроблено без належної оцінки даних, які містяться у висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 27 від 20 лютого 2016 року щодо виявлених на тілі потерпілого великої кількості тілесних ушкоджень, які свідчать, на його думку, про особливу жорстокість дій засудженого. Крім того, наводить доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_2 покарання, яке не відповідає характеру вчиненого злочину та особі засудженого. Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував, дані про особу засудженого, те що засуджений, не визнав себе винуватим, не розкаявся у скоєному, на досудовому розслідуванні переховувався від слідства та жодним чином не намагався відшкодувати потерпілому заподіяну моральну шкоду. Вказує, що апеляційний суд не навів в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення та вважає рішення апеляційного суду таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Під час касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_1 підтримав подану ним касаційну скаргу і просив її задовольнити, скасувавши судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі потерпілого доводів, вважала, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Захисник Шевченко З. Г., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, вважала що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення щодо засудженого без змін.
Засуджений ОСОБА_2 під час касаційного розгляду просив касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення щодо нього без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Так, зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 убачається, що потерпілий, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Проте, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 .
Дослідивши усі інші надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність юридичної оцінки його дій саме за ч.1 ст. 115 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
Апеляційний суд за апеляційною скаргою потерпілого, доводи якого, за своїм змістом, аналогічні тим, що наведені у його касаційній скарзі, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.