Постанова
Іменем України
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 219/11224/16-к
провадження № 51-6760 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника в режимі відеоконференції Ніколаєнка В.І.,
представника потерпілої
в режимі відеоконференції Гуревича М.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ніколаєнка В.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 30 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 12016050150003309 від 07 листопада 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до засудженого ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 11 180 грн 29 коп на відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 06 листопада 2016 року приблизно о 19:00, керуючи автомобілем "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись з увімкненим ближнім світлом фар по вул. Некрасова в м. Бахмуті Донецької області в напрямку вул. Гаршина, порушуючи вимоги п. 12.3, п. 12.4, п. 12.9 "б") Правил дорожнього руху, перевищуючи швидкість руху в населеному пункті, помітивши пішохода ОСОБА_2, яка переходила проїзджу частину по вул. Некрасова справа наліво стосовно напрямку його руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду цього пішохода, внаслідок чого в районі перехрестя вул. Некрасова з вул. Шевченка скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, якій у результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком Донецького апеляційного суду від 30 березня 2020 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким останнього засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник Ніколаєнко В.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок апеляційного суду змінити та призначити засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень статей 75, 76 КК України. При цьому вказує, що призначене апеляційним судом покарання є суворим та не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
Крім того, захисник звертає увагу Суду на те, що апеляційний суд у своєму рішенні не відобразив показання обвинуваченого та потерпілої щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
На зазначену касаційну скаргу від представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Гуревича М.Г. надійшли заперечення, в яких він просить вирок Донецького апеляційного суду від 30 березня 2020 року залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
У судовому засіданні захисник Ніколаєнко В.І. підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, прокурор Шевченко О.О. та представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Гуревич М.Г. заперечували щодо задоволення поданої касаційної скарги, просили її залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про порушення апеляційним судом вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.