Постанова
іменем України
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 317/782/19
провадження № 51-4329км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 9 червня 2020 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080230000090, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вищевказаним вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. Відповідно до ст. 75 КК обвинуваченого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов потерпілого задоволено частково та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 256,40 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди і 9 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Вирішено долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 січня 2019 року в період часу з 16:30 до 17:15 (більш точний час у ході судового розгляду встановити не вдалося), перебуваючи біля території домоволодіння АДРЕСА_2, під час конфлікту, знаходячись у положенні напівлежачи, захопив руками праву руку ОСОБА_2, який лежав на землі, та утримував її деякий час, здійснюючи на неї тиск своїм тілом, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми ліктьового суглоба правої руки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 21 лютого 2019 року № 127 відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не були небезпечними для життя в момент їх заподіяння, але потягли довготривалий розлад здоров`я більш ніж на 21 день.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 9 червня 2020 року апеляційні скарги обвинуваченого і представника потерпілого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що місцевий суд неповно дослідив усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Засуджений зазначає, що місцевий суд обґрунтував вирок недопустимим доказом - висновком судово-медичної експертизи від 21 лютого 2019 року № 127, оскільки медичні документи надані на дослідження експерту були отримані з порушенням порядку їх отримання.
Вказує, що ОСОБА_2 сам спровокував конфлікт і разом зі своїм братом здійснили напад на ОСОБА_3 (тестя засудженого), а ОСОБА_1, захищаючи свого тестя від нападників (потерпілого та його брата), схопив та утримував ОСОБА_2 за руку, внаслідок чого той отримав тілесні ушкодження. Вважає, що він діяв у стані необхідної оборони або перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, з огляду на наявні протиправні дії потерпілого по відношенню до ОСОБА_3, а тому в його діях відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, хоча мали б закрити кримінальне провадження на вищезазначених підставах.
Крім того, засуджений вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені під час розгляду кримінального провадження апеляційним судом, який усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, а саме відеозапису з камери відеоспостереження та показань експерта ОСОБА_4, які місцевий суд дослідив неповно та з порушенням.
На переконання скаржника, апеляційний суд, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарги, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Місцевий суд розглянув кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК в межах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.
Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував: показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, котрий хоча і не визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, однак не заперечував щодо конфлікту між ним та потерпілим, факту заподіяння ним потерпілому тілесних ушкоджень; показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, котрі підтвердили факт здійснення больового залому руки потерпілого ОСОБА_2 обвинуваченим ОСОБА_1 після того, як вони під час штовханини упали на землю; висновком судово-медичної експертизи та відеозаписом із камери відеоспостереження.
При цьому, ретельно дослідивши наявні в матеріалах кримінального провадження докази, зокрема показання обвинуваченого, потерпілого та свідків, висновок судово-медичної експертизи, а також відеозапис з камери відеоспостереження, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність виключення з обсягу обвинувачення завдання ОСОБА_1 потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді переломів 3, 4, 5, 6 та 7 остистих відростків грудних хребців і закритого переламу четвертого ребра зліва.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 КК. Порушень норм матеріального права Верховним Судом не встановлено.
При цьому, спростовуючи доводи засудженого, місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілого та свідка ОСОБА_5 послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей і узгоджуються між собою, з висновком судово-медичної експертизи та відеозаписом з камери відеоспостереження, й підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було.
Безпідставними є доводи ОСОБА_1 щодо необхідності визнання недопустимим доказом висновка судово-медичної експертизи від 21 лютого 2019 року № 127, яким місцевий суд обґрунтував вирок.
Твердження у касаційній скарзі захисника стосовно недопустимості покладеного в основу обвинувального вироку доказу - висновку експерта, яким встановлено вид та ступінь тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, Суд вважає безпідставними, оскільки вказані доводи сторони захисту були предметом ретельної перевірки місцевого суду, який належним чином їх розглянув, визнав ці доводи неспроможними, навівши обґрунтовані мотиви своїх висновків.