Постанова
іменем України
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 487/5992/17
провадження № 51-5408км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150030002008, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 311 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 311 КК України та виправдано у зв`язку з не доведенням, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він у невстановлену дату та час придбав у невстановленої особи та зберігав за місцем проживання з метою використання для виготовлення психотропних речовин рідини, виявлені 16 липня 2019 року в ході обшуку його помешкання, у складі яких, згідно висновку експерта № 1019 від 29 вересня 2017 року, містяться прекурсори, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлено заходи контролю, а саме: фенілацетон, об`ємом 0,25 мл та соляна кислота, об`ємом 155 мл із концентрацією 34%.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою. На його думку, колегія суддів залишила поза увагою те, що докази, надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності підтверджують наявність у ОСОБА_1 умислу та спеціальної мети на придбання та зберігання прекурсорів для їх подальшого використання задля виготовлення психотропних речовин.
Також апеляційний суд помилково дійшов висновку про недопустимість протоколу обшуку від 16 червня 2017 року через проведення процесуальної дії іншим слідчим, а не конкретно визначеним в ухвалі слідчого судді.
Крім цього, ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України, оскільки не містить ґрунтовних спростувань доводів апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Піх Ю.Г. просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність підстав для скасування або зміни судових рішень суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають наступне: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу вимог ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Вказаного у даному кримінальному провадженні прокурором зроблено не було.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 311 КК України.
Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння, як злочин. Елементами складу злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.