Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 610/737/17
провадження № 51-2690км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Бородія В.М., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Бєжанової А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 24 липня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року стосовно нього в кримінальному провадженні № 12017220190000123 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 11 вересня 2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 24 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 11 вересня 2014 року визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 січня 2017 року близько 10:00 в м. Балаклія Харківської області незаконно проник у АДРЕСА_2, звідки таємно повторно викрав належні потерпілій ОСОБА_2 майно та гроші на загальну суму 578,99 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційні скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу стосовно нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано характер його стосунків із сестрою потерпілої, визнано недоцільним дослідження доказів, однак, наслідків розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, він не зрозумів. Також зазначає, що суд не взяв до уваги його позитивні характеристики за місцем проживання і роботи, незадовільний стан його здоров`я, відшкодування завданих потерпілій збитків. Вищевказане, на думку засудженого, призвело до неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Крім цього, ОСОБА_1 стверджує, що в засідання суду апеляційної інстанції його не викликали, усупереч вимогам ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційний суд провів розгляд за відсутності учасників судового провадження, причини неявки яких не були відомі суду, чим порушив його право на захист, в ухвалі своїх висновків належним чином не мотивував та вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги засудженого не навів.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Бєжанова А.В. підтримала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 і просила її задовольнити.
Прокурор Кулаківський К.О. заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив її відхилити, вважаючи ухвалені стосовно ОСОБА_1 судові рішення законними і обґрунтованими.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги (ч. 2 ст. 433 КПК України).
Стосовно доводів засудженого в касаційній скарзі щодо порушення порядку дослідження доказів у справі, що призвело до неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегія суддів касаційного суду зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у судовому засіданні суду першої інстанції в присутності захисника Корнієнко Н.В. свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся і розповів про обставини злочину так, як їх наведено у вироку. Тому суд, допитавши потерпілу ОСОБА_2, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Зазначене підтверджується звукозаписом судового засідання від 04 серпня 2017 року та даними журналу відповідного судового засідання (Т. 1, а. п. 79). І хоча вирок суду дійсно не містить посилання на ч. 3 ст. 349 КПК України, визначений у ній порядок дослідження доказів застосований судом першої інстанції правильно, що знайшло відображення у тексті вироку.