Постанова
Іменем України
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 236/4268/18
провадження № 51-3124км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого Бущенка А.П.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Червінської М.П.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника Савченка Є.О. та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 28 листопада 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 31 березня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_2,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Краснолиманський міський суд Донецької області вироком від 28 листопада 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі частини 1 статті 71 КК суд приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років і 6 місяців.
2. Суд визнав доведеним, що в ніч з 7 на 8 вересня 2018 року ОСОБА_1 під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно завдав останньому декількох ударів кулаками рук, взутими ногами та металевою сковорідкою по голові та тілу, завдавши потерпілому тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в тому числі тяжких, від яких той помер у лікарні.
3. Донецький апеляційний суд ухвалою від 31 березня 2020 року залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. Захисник у своїй касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
5. Він зазначає, що суд безпідставно відкинув показання свідка ОСОБА_3 , які вона дала в судовому засіданні, та не врахував, що під час проведення слідчого експерименту працівники поліції тиснули на неї.
6. Також суд залишив поза увагою те, що кримінальне провадження містить лише копії відеозаписів слідчих дій, а це суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Крім того, суд безпідставно відмовив у допиті судмедекспертів й інших осіб, показання яких є важливими з огляду на те, що засуджений та свідок ОСОБА_3 своїми показаннями в суді спростували відомості, викладені ними під час слідчих експериментів.
7. Не звернув уваги суд першої інстанції і на порушення права на захист засудженого, оскільки його затримання суперечило статті 208 КПК, працівники поліції застосовували до засудженого фізичне та психологічне насильство, через що він і зізнався у вчиненні інкримінованого йому злочину.
8. Також захисник зазначив, що висновки судово-медичних експертиз є недопустимими доказами, оскільки документи, на підставі яких ці експертизи було проведено, не вилучалися в порядку статті 159 КПК та не були відкриті стороні захисту в порядку статті 290 КПК.
9. Крім того, сторона захисту звертає увагу на порушення головуючою суддею статті 367 КПК. Апеляційний суд зазначених порушень не усунув, тим самим порушив норми статей 2, 23, 87, 409-411 КПК. Крім того, на думку захисника, має місце порушення апеляційним судом статті 76 КПК.
10. Прокурор у своїй касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
11. Прокурор зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, вказавши у вироку про завдання потерпілому декількох ударів, що не відповідало висунутому обвинуваченню та встановленим обставинам справи про спричинення потерпілому не менш 8 травмуючих впливів. Апеляційний суд, на думку сторони обвинувачення, не надав аргументованого пояснення, чому відкинув вказаний довід, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК.
12. Також прокурор подав заперечення на касаційну скаргу сторони захисту та просив Суд відмовити в її задоволенні.
Позиції учасників касаційного розгляду
13. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.
14. У судовому засіданні прокурор Піх Ю.Г. заперечила проти касаційних скарг, просила залишити їх без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Оцінка Суду
15. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні касаційних скарг належить відмовити.
Порушення права на захист
16. Захисник стверджує, що докази, отримані без участі захисника після того, як засуджений був затриманий, є недопустимими, зокрема докази, отримані внаслідок відібрання зразків крові засудженого та в результаті огляду його одягу.
17. Суд погоджується з тим, що ці докази отримано до того, як засуджений був забезпечений захисником, однак відхиляє ці доводи сторони захисту, оскільки вони не дають підстав для скасування судових рішень.
18. Суд зазначає, що відібрання зразків крові для експертизи без участі захисника саме собою не становить порушення права на захист. Як уже неодноразово вказував Суд, властивості крові особи не залежать від її волі, тому участь захисника у цій дії не може змінити змісту доказу, який отримується таким чином.[1]
19. Суд також вказує на те, що результати огляду одягу засудженого не були використані судом першої інстанції на обґрунтування винуватості засудженого. На думку Суду, сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду. У касаційній скарзі таких доводів не наведено.
Щодо використання результатів слідчих експериментів
20. Сторона захисту вважає, що суд першої інстанції неправомірно надав перевагу показанням засудженого і свідка ОСОБА_3, наданим ними в ході слідчих експериментів під час досудового розслідування, над їхніми показаннями в суді.
21. Суд вже вирішував питання допустимості результатів слідчих експериментів і визнав можливим їх використання за певних умов, Зокрема, якщо:
- до особи не застосовувався протиправний тиск;
- слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи;
- особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе;
- права особи на захист і правову допомогу були забезпечені;
- слідчу дію проведено за участю понятих;
- під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис;
- особі були детально і ґрунтовно роз`яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії.[2]
22. У цій справі сторона захисту стверджує про те, що в період між фактичним затриманням та складанням протоколу про затримання засуджений був підданий нелюдському поводженню. На обґрунтування цього захист посилається на те, що ОСОБА_1 був затриманий 7 вересня 2018 року близько 20:00, утримувався під контролем поліції без реєстрації до 0:30 9 вересня 2018 року, тобто більше доби, і був підданий нелюдському поводженню. На підтвердження цих обставин захисник вказує лише на повідомлення йому засудженим про ці обставини.
23. Суд зазначає, що сторона захисту не послалась на будь-які докази, які б підтверджували це повідомлення засудженого своєму захиснику та які б могли свідчити, що ця заява є небезпідставною. Крім того, як правильно вказав апеляційний суд, посилання захисника на затримання засудженого 7 вересня 2018 року суперечить обставинам справи. Потерпілого було госпіталізовано до стаціонару 8 вересня 2018 року о 17:30, а смерть його настала цього ж дня о 19:25, таким чином, затримання засудженого у зв`язку з цим не могло відбутися до самої події.
24. Виходячи з того, що стороною захисту не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували заяву засудженого про погане поводження, Суд не має підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про її необґрунтованість.
25. Щодо інших критеріїв, які можуть позначитися на допустимості слідчого експерименту, захист не навів будь-яких доводів.
26. Крім того, вирішуючи питання щодо того, чи позначилося використання протоколу слідчого експерименту на справедливості судового розгляду в цілому і чи виплинуло або могло вплинути таке використання на правильність і справедливість судового рішення, Суд має взяти до уваги те, чи були ці докази єдиним або вирішальним доказом винуватості. Також Суд зазначає, що КПК не виключає можливості використання показань, наданих на досудовому розслідуванні. Так, частина 4 статті 97 КПК передбачає, що свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями, що саме собою передбачає використання попередніх показань, у тому числі показань, наданих на досудовому слідстві.