Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 621/800/17
провадження № 51-5740 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Шевченко О. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Аскреткова Артема Вячеславовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 12 лютого 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220300000227 від 09 березня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Алмати Республіки Казахстан, громадянина України, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Зміївського районного суду Харківської області від 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Крім того, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Визначено покарання за сукупністю злочинів у порядку ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2000 грн.
Цим же вироком ОСОБА_3 (вироку стосовно якого в касаційному порядку ніким не оскаржено) визнано винуватим за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, визначено йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з цим вироком 08 березня 2017 року в період часу з 19:30 по 19:50 ОСОБА_1 підійшов до під`їзду будинку АДРЕСА_3, де знаходився належний ОСОБА_4 мопед TM "ViperAktive" моделі ZM-50 (Solo). Після чого, діючи повторно, таємно, шляхом вільного доступу з метою використання для власних потреб, ОСОБА_1 завів вказаний мопед та поїхав з місця скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 3780 грн.
Крім того, в ніч з 02 на 03 квітня 2018 року близько 00:00, ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, прибув до території дачного домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_4, переліз через паркан, яким огороджене вказане домоволодіння, та реалізуючи свій умисел, шляхом пошкодження віконного скла, проник у будинок, розташований за вищевказаною адресою, звідки викрав належне ОСОБА_2 майно, загальною вартістю 2214 грн.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, 01 листопада 2018 року о 01:00, пройшли на неогороджену територію фермерського господарства ОСОБА_5, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, де через віконну раму, на якій було відсутнє скло, проникли до нежитлової будівлі, звідки таємно, з корисливих мотивів, повторно, викрали кисневий балон, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 1313 грн.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу захисника Аскреткова А. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а вирок Зміївського районного суду Харківської області від 12 лютого 2020 року - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Аскретков А. В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На його думку, розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції був проведений за відсутності потерпілих, які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, Вказує, що всупереч п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України суди не застосували до його підзахисного статті 69 та 75 КК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції свого рішення не обґрунтував та не враховував обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також даних про особу засудженого, зокрема того, що у нього на утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, дружина та матір - пенсіонерка. Також посилається на відсутність технічного запису і журналу судового засідання суду першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О. О. вважала касаційну скаргу захисника Аскреткова А. В. необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак в судове засідання не з`явились. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.
Оцінюючи обґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі захисника, Суд зазначає таке.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.