РІШЕННЯ
Іменем України
10 лютого 2021 року
Київ
справа №9901/87/19
адміністративне провадження №П/9901/87/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Хохуляка В.В.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А., Коваленко Н.В., Ханової Р.Ф.,
при секретарі судового засідання Дразі Р.В.,
за участю представника позивача Мартиненко А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу №9901/87/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
І. ПОЗОВНІ ВИМОГИ
ОСОБА_1 (далі також - позивач) 14.02.2019 (згідно з відтиском поштового штемпелю на конверті) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС, відповідач) та Громадської ради міжнародних експертів (далі також - ГРМЕ), у якому просив:
1) визнати протиправними дії щодо встановлення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Громадською радою міжнародних експертів для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду та зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України завершити кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів, що прийняте на спільному засіданні 18.01.2018.
ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ВККС та ГРМЕ на спеціальному спільному засіданні при розгляді питання та прийнятті рішення щодо відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності діяли протиправно, з порушенням процедури та упереджено, та зазначає наступне.
Як вважає позивач, рішення ГРМЕ та ВККС є протиправним, оскільки встановлення таких вимог, як законність джерел походження майна та наявності знань і практичних навичок для розгляду справ - не відповідає Конституції України, а проведення перевірки законності походження майна та наявності знань і практичних навичок для розгляду справ для встановлення відповідності критерію доброчесності здійснювалося не у спосіб, визначений законом.
Позивач вказує на протиправність встановлення ВККС та ГРМЕ невідповідності критерію доброчесності, а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу на підставі інформації, отриманої з джерела, не встановленого законом.
З позовної заяви слідує, що на переконання позивача, протиправним є дослідження ВККС та ГРМЕ окремих судових рішень, ухвалених позивачем, оскільки такі дії не віднесено до способів встановлення відповідності критеріїв, визначених частиною четвертою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", а також відсутнє розпорядження ВККС про застосування інших засобів під час проведення кваліфікаційного оцінювання.
Крім того, на думку позивача, збирання, зберігання та обробка конфіденційної інформації членів сім`ї та близьких особі позивача, використання і поширення конфіденційної інформації відносно позивача перед членами ГРМЕ та перекладачами є протиправними, оскільки позивач не надавав на такі дії своєї згоди.
Як вбачається, позивач також вказує про протиправність застосування критеріїв оцінки, затверджених ГРМЕ та регламенту ГРМЕ, оскільки ГРМЕ не наділена повноваженнями приймати власні акти, які є обов`язковими до застосування іншими та містять фактично норми права і нові вимоги до кандидатів.
Позивач звертає увагу, що надавши необмежені дискреційні повноваження ВККС та ГРМЕ щодо проведення перевірки законності походження майна, наявності знань і практичних навичок для розгляду справ для встановлення відповідності критерію доброчесності, порушено принцип верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання у право на належне проведення добору, свідчить про порушення права на захист.
Також, позивач наголошує, що у спірних правовідносинах порушено право позивача на неупереджений розгляд його питання про відповідність критеріям для подальшої участі в кваліфікаційному оцінюванні, а також порушено строк надання рішення, що у свою чергу є грубим порушенням права позивача на отримання відомостей про себе і ефективну реалізацію судового захисту своїх прав.
Відповідач подав відзив на позов, у якому вказує, що не погоджується з доводами позивача, заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить суд у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Посилаючись на норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідач зазначає, що ВККС проводить конкурс на заняття вакантних посад суддів вищого спеціалізованого суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання. Визначення загального порядку подання заяви для участі у конкурсі та умов його проведення покладено саме на ВККС.
При цьому, приписами Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" визначено засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності. На виконання вимог вищезазначених законів оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затверджено Умови проведення конкурсу.
Відповідач відзначає, що позивач звернувся до ВККС з заявою про допуск до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Як наголошує відповідач, на адресу ВККС надійшла згода кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 щодо надання доступу до матеріалів досьє членам кандидата ГРМЕ та уповноваженим ним особам.
Відповідач звертає увагу, що при аналізі змісту вимог позивача та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, вбачається незгода позивача саме з нормами Законів України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про Вищий антикорупційний суд", а не з діями ВККС як суб`єкта владних повноважень щодо встановлення для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), вчиненими на виконання вимог вищевказаних законів.
Відповідач зауважує, що факти та обставини, які мали значення і стали підставою для прийняття ВККС та ГРМЕ відповідного рішення, а також правові підстави та мотиви прийняття саме такого рішення, у повному обсязі у ньому наведені.
Крім того, слід враховувати, що повноваження ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді за своєю правовою природою та відповідно до норм чинного законодавства є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу - ВККС. Жоден інший суб`єкт чи орган не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції ВККС щодо оцінювання кандидатів в межах конкурсу на заняття вакантних посад суддів.
Відповідач підсумовує, що ВККС діяла та прийняла відповідні рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України, з дотриманням процедури та вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв для його прийняття. У свою чергу, позивач не надав доказів на підтвердження того, що ВККС діяла протиправно, внаслідок чого відбулось порушення його прав чи охоронюваних інтересів, позивачем не доведено незаконності рішення відповідача. А відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач скористався своїм правом та подав відповідь на відзив ВККС, у якому зазначає наступні заперечення на доводи відповідача.
Як вказує позивач, ні Закон України "Про Вищий антикорупційний суд", ні жоден інший нормативно-правовий акт не надає повноважень ВККС та ГРМЕ самостійно визначати критерії доброчесності для судді антикорупційного суду. Як вважає позивач, висновки ВККС щодо сумнівів відповідності позивача критерію доброчесності є лише припущеннями, які не узгоджуються з матеріалами досьє, зокрема, об`єктивними доказами підтвердження доброчесності позивача, а саме висновком про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей.
Крім того, згаданий закон не містить спеціальних норм щодо способу та засобу визначення рівня практичних навичок суддів антикорупційного суду, у такому випадку застосовуються норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Водночас, позивач успішно пройшов етап іспиту та склав практичне завдання. Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відповідачем визначено обґрунтований сумнів у доброчесності та практичних навичках позивача. Таким чином, у рішенні ВККС, у відзиві на позов не спростовано належними доказами та підставами порушення прав позивача на неупереджений розгляд, що є додатковою підставою для скасування рішення та задоволення позову.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив позивача. ВККС посилається на норми Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС, яким визначено показники, за якими оцінюється (встановлюється) відповідність судді критерію доброчесності.
Згідно з Законом України "Про Вищий антикорупційний суд" відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критерію доброчесності є однією з обов`язкових умов для зайняття цієї посади. Під час кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді, ВККС виходить з того, що кандидати на посаду судді мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у їх доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до новоствореного суду. Як слідує, твердження позивача про відсутність правових підстав у відповідача для встановлення відповідності позивача визначеним законом вимогам є безпідставними та свідчать про суб`єктивне тлумачення положень чинного законодавства.
Також, необхідно враховувати, що згідно з вимогами вищезазначеного Положення показники відповідності судді критерію доброчесності оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, що міститься у суддівському досьє, з урахуванням підсумків тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, а тому результати таких тестувань судді (кандидата на посаду судді) не можуть вважатися єдиним засобом встановлення відповідності особи, критерію доброчесності.
Відповідач звертає увагу, що позивач брав участь у конкурсній процедурі, де кандидат доводить свою відповідність критеріям, встановленим для зайняття відповідної посади, а ВККС лише надає оцінку певним фактам і обставинам, що підлягають дослідженню в рамках здійснення оцінювання в сукупності з поясненнями кандидата та отриманими документами, встановлює відповідність такої особи визначеним критеріям. Як наголошує відповідач, оскаржуване рішення ухвалено ВККС у межах конкурсної процедури, умови якої позивачу були відомі заздалегідь, незгода з нормами закону не може бути підставою для скасування законного рішення. З урахуванням викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Доповнюючи доводи та аргументи, викладені раніше, позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення, у яких підтримано позицію про наявність підстав для скасування спірного рішення та визнання дій протиправними, позивач просить ретельно врахувати всі матеріали справи та пояснення і позов задовольнити в повному обсязі. У тому числі наголошує, що поняття "доброчесність" не визначене у чинному законодавстві, воно нове для юридичної науки і відсутнє як таке, зазначене поняття є загальною категорією, яку неможливо визначити. Положення Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" закріплює необхідність встановлення відповідності кандидатів на посади суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності, тобто невизначеного поняття, критеріїв якого неможливо встановити. За таких обставин норма згаданого Закону в частині встановлення відповідності критеріям доброчесності не відповідає Конституції України, оскільки не відповідає вимогам юридичної визначеності, ясності, недвозначності та непередбачуваності, як елементів верховенства права. Крім того, як вважає позивач прийняття ГРМЕ навіть спільно з ВККС рішення під час добору суддів є порушенням приписів статті 131 Конституції України, оскільки добір та оцінювання суддів - виключна функція ВККС. Також, позивач вказує на неконституційність створення ГРМЕ та встановлення додаткових підвищених вимог в частині оціночного суб`єктивного поняття - доброчесності (який суперечить принципу верховенство права), перевірку якого здійснювала ГРМЕ.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2019 відкрито провадження у справі №9901/87/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення, призначено справу в судове засідання на 18.03.2019. Крім того, суд вважав, що враховуючи системний аналіз положень статей 8, 9 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими встановлено правовий статус ВККС України у процедурі конкурсного добору кандидатів на посаду судді, зокрема, на посаду судді Вищого антикорупційного суду, ГРМЕ у цих правовідносинах не є самостійним органом (суб`єктом владних повноважень), уповноваженим ухвалювати рішення стосовно подальшої участі кандидатів на посаду судді в оголошеному на цю посаду конкурсі. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачу належить право заявлення в порядку звернення до Верховного Суду як суду першої інстанції позовних вимог до ВККС.
Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів для вирішення справи №9901/87/19: Хохуляк В.В. - головуючий, Васильєва І.А., Гончарова І.А., Ханова Р.Ф., Коваленко Н.В.
За наслідками апеляційного оскарження ухвалу від 22.05.2019 про відмову у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про виправлення описки у резолютивній частині ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі залишено без змін, ухвалу від 06.06.2019, якою відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про ухвалення додаткового залишено без змін.
Розгляд справи неодноразово відкладався, у судових засіданнях оголошувались перерви.
10.02.2021 у відритому судовому засіданні за участю представника позивача судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у задоволенні позову.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
27.06.1996 Указом Президента України №482/96 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Чаплинського районного суду Херсонської області.
Постановою Верховної Ради України від 21.06.2001 №2576-ІІІ позивача обрано безстроково на посаду судді Чаплинського районного суду Херсонської області.
Указом Президента України від 17.01.2002 №35/2002 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва.
09.02.2006 Постановою Верховної Ради України №3433-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді Апеляційного суду міста Києва.
14.12.2006 Постановою Верховної Ради України №470-V позивача обрано на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Рішенням ВККС від 02.08.2018 №186/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких 27 посад суддів до Вищого антикорупційного суду та 12 посад суддів до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
ОСОБА_1 01.09.2018 звернувся до ВККС з заявою про допуск до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
03.10.2018 відповідачем прийнято рішення №63/вс-18, зокрема, про допуск ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Рішенням ВККС від 27.12.2018 №326/зп-18 затверджено результати складеного іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття 12 вакантних посад суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Вказаним рішенням ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
ГРМЕ ініційовано розгляд питання відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", на спеціальному спільному засіданні шляхом подання до Комісії відповідного повідомлення, яке містить, зокрема, інформаційну записку про кандидата.
За результатами спеціального засідання, заслухавши доповідача - члена ГРМЕ, кандидата на посаду судді, дослідивши інформаційну записку про кандидата, надані ним усні та письмові пояснення, інші обставини, обговорені під час засідання, у членів ВККС та ГРМЕ лишилися обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд".
На голосування членів ВККС та ГРМЕ винесено питання щодо того: "Чи відповідає кандидат критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд"?".
За результатами голосування, ВККС рішенням від 18.01.2019 №54/вс-19 визначила, що рішення про те, що кандидат на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", не набрало установленої цією статтею кількості голосів.
Визнано кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь в оголошеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 02.08.2018 конкурсі на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Як вбачається з прийнятого ВККС рішення, що оскаржується позивачем, у цій справі, в інформаційній записці наведено обставини, які, на думку ГРМЕ, викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд". Зокрема, ГРМЕ зазначила про те, що кандидат ОСОБА_1 в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік не задекларував страхових виплат, отриманих ним та його дружиною в сумі 1167,45 гривень та 36118 гривень відповідно.
Окрім того, ГРМЕ додатково звернула увагу на те, що ОСОБА_1 23.06.2017 видав на ім`я адвокатів довіреність на представництво його інтересів строком на п`ять років. При цьому, 13.07.2017 кандидат входив до складу колегії суддів з розгляду справи, у якій інтереси сторони представляли два адвокати, уповноважені ним зазначеною довіреністю, і не заявив самовідвід.
Стосовно наведених в інформаційній записці обставин, ОСОБА_1 надано усні та письмові пояснення, підтверджувальні документи, з яких слідує наступне.
ОСОБА_1 не повинен був декларувати нараховані йому та дружині страхові виплати, оскільки, на його думку, це є грошовими активами, що підлягають декларуванню у разі, якщо їх сукупна вартість перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня звітного року.
ВККС дійшла висновку, що таке твердження ОСОБА_1 є неправильним трактуванням пунктів 7, 8 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" і пунктів 15, 48 Роз`яснень щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 №3, на які він послався у своїх поясненнях, що викликало обґрунтований сумнів у його доброчесності та практичних навичках.
Стосовно незаявлення самовідводу під час розгляду справи, де сторону представляли його адвокати, кандидат, серед іншого, зазначив про те, що ця інформація була загальновідомою, проте під час засідань ні у кого не виникло сумніву в його неупередженості як судді та відводів заявлено не було. При цьому ОСОБА_1 звернув увагу, що уповноважені ним адвокати не були стороною у справі, а лише представляли її інтереси. Також кандидат вказав, що у 2016 році брав участь в оголошеному ВККС конкурсі до Верховного Суду, однак не заявляв самовідводів під час розгляду справ, де стороною були ВККС чи Вища рада правосуддя.
Однак те, що кандидат не взяв самовідводу у зазначеній справі, до якої були залучені його адвокати, суперечить принципу неупередженості і також викликало обґрунтований сумнів щодо його доброчесності і практичних навичок.
Не погоджуючись з висновками, викладеними у рішення та результатом розгляду питання щодо кандидата на посаду судді, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дії щодо встановлення ВККС та ГРМЕ для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, просить суд зобов`язати ВККС завершити кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1, а також - визнати протиправним та скасувати рішення ВККС та ГРМЕ, що прийняте на спільному засіданні 18.01.2018.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно пункту першого частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною першою статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частиною першою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" конкурс на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Положенням про проведення конкурсу та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд".
Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" за ініціативою не менше трьох членів Громадської ради міжнародних експертів питання відповідності будь-якого кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним в частині четвертій цієї статті, розглядається на спеціальному спільному засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів. Рішення щодо відповідності такого кандидата цим критеріям ухвалюється більшістю від спільного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та членів Громадської ради міжнародних експертів, за умови, що за нього проголосували не менше половини членів Громадської ради міжнародних експертів. У разі неприйняття такого рішення кандидат вважається таким, що припинив участь у конкурсі.
Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджене рішенням ВККС від 02.11.2016 №141/зп-16.
ВККС відповідно до частини п`ятої статті 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду та формує його досьє, проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду, проводить спеціальну перевірку щодо кандидатів на посаду судді, які допущені до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання.
Частиною другою статті 33 цього Закону визначено, що суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, установленим законом.
Статтею 85 вказаного Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складення іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.