ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 320/5710/20
касаційне провадження № К/9901/24567/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 (головуючий суддя: Леонтович А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020 (головуючий суддя: Бабенко К.А., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі №320/5710/20 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування містобудівних умов та обмежень, дозволу на виконання будівельних робіт,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_2, в якому просила:
визнати протиправними і скасувати містобудівні умови та обмеження від 21.12.2018 №0172-12-2018 об`єкта будівництва "Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1", видані відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради;
визнати протиправним і скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт КС №112192771312 об`єкта будівництва "Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1";
в порядку судового контролю зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області та Виконавчий комітет Ірпінської міської ради подати у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020, у відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачці роз`яснено, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
28.09.2020 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачки, надіслана 26.09.2020, в якій скаржниця просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 та постанову Шостого адміністративного суду від 31.08.2020 і направити справу для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 та постанову Шостого адміністративного суду від 31.08.2020 та витребувано справу № 320/5710/20
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Інші учасники справи на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися
ІІ. АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА СУДАМИ
Суд першої інстанції в якості обґрунтування позовної заяви зазначив, що за доводами ОСОБА_1 суть її порушеного права полягає в тому, що у кварталі її садибної забудови на підставі дозволу на виконання будівельних робіт виданого Ірпінської міської ради Київської області в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради здійснюється будівництво багатоквартирних житлових будинків. Позивач вважає, що надання вхідних даних (в тому числі містобудівних умов та обмежень) з подальшою видачею дозволу на виконання будівельних робіт №112192771312 від 04.10.2019, може призвести до погіршення екологічної ситуації в кварталі садибної забудови та знизити вартість її будинку.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суд першої інстанції на підставі додатних до позовної заяви документів зазначив, що містобудівні умови та обмеження №0172-12-2018 від 21.12.2018 видані відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради для будівництва багатоквартирних житлових будинків.
Інших обставин ухвала Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020 не містять.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції зазначив, що за доводами ОСОБА_1 суть порушеного права полягає в тому, що у кварталі її садибної забудови на підставі дозволу на виконання будівельних робіт виданого Ірпінської міської ради Київської області в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради здійснюється будівництво багатоквартирних житлових будинків, що може призвести до погіршення екологічної ситуації в кварталі садибної забудови та знизити вартість її будинку. На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що суть порушеного права, зводиться до можливих порушень житлових прав позивача зі сторони забудовника суміжної земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції погодившись із позицією суду першої інстанції додатково зазначив, що спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які на думку позивачки, порушують її права, за захистом яких вона звернулася до суду, тобто пов`язані із захистом порушених цивільних прав.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у адміністративній справі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця вказує на те, що будівництво двох багатоквартирних будинків у кварталі її садибної забудови здійснюється з істотними порушеннями будівельних норм, стандартів і правил, а отже у спірних правовідносинах відсутній спір про право, а перевірці у цій справі підлягають виключно дії (рішення) суб`єкта владних повноважень на предмет відповідності їх вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності. Скаржник стверджує, що жодних вимог щодо захисту житлових прав зі сторони забудовника суміжної земельної не висувала.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Офіційне тлумачення частини першої статті 55 надано в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97
Зокрема у Рішення КСУ № 9-зп від 25.12.97 зазначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.
Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
У пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності КАС України 1 вересня 2005 року всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 КАС України)
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.