ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 820/1953/16
адміністративне провадження № К/9901/27488/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Східбуд"
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Мельников Р.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Бергшов Г.Є., Ральченко І.М.)
у справі №820/1953/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Східбуд"
до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Східбуд" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Дзержинському районі), правонаступником якої є Центральна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі від 26.11.2015 №1320302203, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 594882,50 грн, у тому числі за основним платежем - 463255,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 231627,50 грн, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Євробуд - Груп" у періоді, що перевірявся, та свідчать про правомірність формування платником податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним вище контрагентом. Позивач вказує, що контролюючим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що господарські операції між позивачем та ПП "Євробуд - Груп" у спірному періоді мали безтоварний характер та були спрямовані на мінімізацію податкових зобов`язань Товариства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Євробуд - Груп" у періоді, що перевірявся. Також суди вказали, що у контрагента відсутня необхідна кількість основних засобів і трудових ресурсів для виконання обумовлених договорами робіт (надання послуг).
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а також вказує, що при дослідженні фактичного здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Натомість відносини щодо попередніх поставок товарів/робіт/послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції між позивачем та вказаним вище контрагентом.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017, Далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині господарських взаємовідносин із ПП "Євробуд-Груп" за травень 2015 року, за результатами якої складено акт №1361/20-30-22-03/38158516 від 11.11.2015 (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення Товариством податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 463255,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 26.11.2015 №1320302203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 694882,50 грн, з яких за основним платежем - 463255,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 231627,50 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Євробуд-Груп" у періоді, що перевірявся.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.