ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2а-7192/12/2670
адміністративне провадження № К/9901/49000/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
секретар судового засідання Кривда В.І.,
представники: позивача - Хлопузяна Р.Д, відповідача - Зеленохатова І.Е.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Дочірньої компанії ʼʼУкргазвидобуванняʼʼ Національної акціонерної компанії ʼʼНафтогаз Україниʼʼ (правонаступник - АТ "Укргазвидобуванняʼʼ) до Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області (правонаступник Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2017 (суддя Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 (головуючий суддя Епель О.В., судді: Губська Л.В., Кобаль М.І.),
У С Т А Н О В И В :
У травні 2012 року Дочірня компанія ʼʼУкргазвидобуванняʼʼ Національної акціонерної компанії ʼʼНафтогаз Україниʼʼ (далі - ДК "Укргазвидобування", Компанія, позивач) звернулася з позовом до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС (правонаступники - Південна об`єднанна державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, Головне управління ДПС у Харківській області; далі - відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми ʼʼШʼʼ від 19.01.2012 №0000201504, №0000211504, №0000221504 та №0000231504 про застосування до Компанії штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірах 6ʼ 359ʼ 614,34 грн, 5ʼ 882ʼ 879,03 грн, 4ʼ 870ʼ 878,13 грн та 839ʼ 968,43 грн відповідно за несвоєчасне погашення сум податкових зобов`язань з рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні.
Позовні вимоги обґрунтовані доводами Компанії про неправомірне застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених статтею 126 Податкового кодексу України (далі - ПК), з огляду на те, що суми податкових зобов`язань з рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні, за звітні (податкові) періоди в проміжок часу з жовтня 2009 року по жовтень 2011 року (за несвоєчасну сплату сум податкових зобов`язань за ці звітні (податкові) періоди були застосовані штрафні (фінансові) санкції, були сплачені в установлений нормами ПК строк. Контролюючий орган, однак, в порушення норм пункту 7.7 статті 7 Закону України ʼʼПро порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункту 87.9 статті 87 ПК зараховував в рахунок податкового боргу, який був у Компанії станом на 01.01.2011. До того ж, санкції застосовані і за порушення строків сплати сум податкових зобов`язань, сплата яких була розстрочена згідно з договорами про розстрочення податкових зобов`язань, що не відповідає нормам статті 126 ПК.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 19.01.2012 від 19.01.2012 №0000201504, №0000211504, №0000221504 та №0000231504 повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що ДП ʼʼУкргазвидобуванняʼʼ сплатило самостійно узгоджені суми податкових зобов`язань з рентної плати за природний газ і газовий конденсат за жовтень 2009 року - лютий 2011 року в установлений законом строк, а за березень - жовтень 2011 року - з порушенням строку. Зарахування контролюючим органом сплачених позивачем до 01.01.2011 сум податкових зобов`язань у рахунок погашення податкових зобов`язань за попередні звітні (податкові) періоди було протиправним. Суди попередніх інстанцій вказали, що стосовно заборгованості за податковими зобов`язаннями, яка обліковувалася в інтегрованій картці особового рахунку Компанії на 01.01.2011 і в рахунок погашення якої також зараховувалися сплачені позивачем суми податкових зобов`язань з рентної плати, контролюючий орган не встановив дату фактичного погашення та не визначив відповідно до цього початок спливу строку сплати поточних податкових зобов`язань. Також суди попередніх інстанцій послалися на те, що згідно з рішенням суду у справі №2а-178/12/2670 10.04.2013, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо не списання податкового боргу Компанії з рентної плати за нафту та газовий конденсат, що виник станом на 01.01.2011 та не був списаний на 01.06.2011 у відповідності з пунктом 2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК. Суд відхилив довід позивача щодо недотримання відповідачем порядку розірвання договорів про розстрочення грошових зобов`язань, зазначивши, що правомірність зазначених дій відповідача може бути предметом самостійного позову.
Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким у позові відмовити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми пункту 87.9 статті 87, пункту 126.1 статті 126 ПК та порушили норми статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на дату ухвалення постанови судом першої інстанції; далі - КАС). Відповідач зазначає, що, зараховуючи сплачені позивачем суми податкових зобов`язань в рахунок податкового боргу в порядку календарної черговості, діяв правомірно; сплата позивачем сум податкових зобов`язань за березень -жовтень 2011 року в загальній сумі 64ʼ 688ʼ 599,14 грн (в тому числі, податкових зобов`язань, щодо яких були прийняті рішення про розстрочення і сплата яких мала місце після скасування зазначених рішень, в сумі 31ʼ 345ʼ 841,07 грн) з порушенням встановленого ПК строку підтверджена висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, яку призначив суд. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що розмір податкового боргу, який контролюючий орган був зобов`язаний списати згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012 у справі № 2а-178/12/2670, становив 2ʼ 402ʼ 589,53 грн, тоді як позивач прострочив сплату податкових зобов`язань на загальну суму 64`688`599,14 грн
Відповідно до частини першої статті 52 КАС суд здійснив заміну відповідача - Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на правонаступника - Головного управління ДПС у Харківській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України ʼʼПро реформування територіальних органів ДФС від 28.03.2018 №296 та постановою ʼʼПро утворення територіальних органів ДПСʼʼ від 19.06.2019 №537.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача підтримав касаційну скаргу, а представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважаючи наведені в скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам у справі.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності Компанії (податкові розрахунки рентної плати за видобуток природного газу і газового конденсату за звітні (податкові) періоди жовтень 2009 року - жовтень 2011 року) контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні.
За результатами перевірки складено акт від 04.01.2012 №1/15-0-21/30019775 (далі - акт перевірки), на підставі якого згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, встановлені статтею 126 ПК, за затримку на 30 та 92 календарних дні сплати узгоджених сум грошових зобов`язань.
Перелік податкових розрахунків, задекларованих в них сум податкових зобов`язань, граничні та фактичні дати сплати цих сум, кількість днів прострочки та розрахунок штрафних (фінансових) санкцій вказані в додатках 1, 2, 3, 4 до акта перевірки (а.с. 93-106, т.3-й).
Викладена в акті перевірки інформація щодо дат сплати позивачем сум податкових зобов`язань за вказаними в додатках 1, 2, 3, 4 податковими розрахунками була предметом експертного дослідження при проведенні судово-економічної експертизи, призначеної судом, за результатами якого складено експертний висновок від 30.05.2016 №140/3612/16-45 (а.с. 9-35, т. 3-й).
На підставі податкових розрахунків по рентній платі за природний газ і газовий конденсат за жовтень 2009 року - жовтень 2011 року, договорів про розстрочення податкових зобов`язань, укладених на виконання рішень ДПА України, додаткових угод до цих договорів, рішень про скасування розстрочення, платіжних доручень, експерт встановив, що ДП ʼʼУкргазвидобуванняʼʼ без порушень строку сплачені податкові зобов`язання по рентній платі за природний газ і газовий конденсат за податковими розрахунками за жовтень 2009 року - лютий 2011 року в загальній сумі 94ʼ 329ʼ 857,77 грн (в тому числі, розстрочені податкові зобов`язання - 30ʼ 571ʼ 833,60 грн), а з порушенням - в загальній сумі 64ʼ 688ʼ 599,14 грн (в тому числі розстрочені зобов`язання - 33ʼ 342ʼ 758,07 грн) за податковими розрахунками за березень - жовтень 2011 року.
Як вже зазначено, суди першої та апеляційної інстанції вмотивували висновок про неправомірне застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій тим, що сплачені позивачем суми податкових зобов`язань неправомірно зараховувалися контролюючим органом в рахунок податкового боргу в порядку календарної черговості. З таким висновком можна погодитися лише частково, а саме: щодо зарахування контролюючим органом в рахунок податкового боргу в порядку календарної черговості сум податкових зобов`язань, які позивач сплатив до 1 січня 2011 року з іншим призначенням платежу, ніж податкові зобов`язання, в рахунок яких вони зараховувалися. Такий висновок судів відповідає правильному застосуванню пункту 7.7 статті 7 Закону України ʼʼПро порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиʼʼ від 21.12.2000 N2181-III (Закон втратив чинність з 01.01.2011 у зв`язку з набранням чинності ПК; далі - Закон N2181-III). Встановлена нормою зазначеного пункту рівність бюджетних інтересів (податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов`язковими платежами) - у рівних пропорціях) не позбавляла платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов`язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього Закону і не звільняла від обов`язку самостійно сплатити суму податкового зобов`язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону. Норма пункту 7.7 статті 7 Закону N2181-III не встановлювала повноваження контролюючого органу щодо зміни призначення платежу, визначеного платником податків, зокрема, звітного (податкового) періоду, за який сплачується податкове зобов`язання.
Натомість податкове законодавство України, чинне з 01.01.2011, передбачає застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов`язань у порядку календарної черговості їх виникнення.
Пунктом 87.9 статті 87 ПК визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
У випадку зарахування контролюючим органом коштів, сплачених платником податків, у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка також погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 ПК. Несвоєчасне погашення недоїмки дає контролюючому органу підстави нарахувати штраф у розмірах, установлених статтею 126 ПК. При цьому санкція норми статті 126 ПК передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку не сплати у строки, встановлені ПК, узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав виникнення недоїмки. Зарахування контролюючим органом на підставі приписів пункту 87.9 статті 87 ПК коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, не унеможливлює застосування до платника податку штрафних санкцій за неналежне виконання ним податкових зобов`язань.
Такий висновок щодо застосування норм пункту 87.9 статті 87 та статті 126 ПК Верховний Суд зробив у постанові від 02.10.2018 у справі №820/1824/17. Підстав для відступу від такого висновку колегія суддів не вбачає.
У зв`язку з цим довід позивача, зокрема у запереченнях на касаційну скаргу, що контролюючий орган неправомірно направляв поточні платежі після 01.01.2011 у рахунок погашення боргу, що виник до цієї дати, є безпідставним.
Суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи підстави для задоволення позову, також вказали, що, хоча згідно з інтегрованою карткою за Компанією станом на 01.01.2011 обліковувався податковий борг з ренти за природний газ та газовий конденсат, проте відповідач не довів цю обставину, зважаючи на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012 у справі №2а-178/12/2670, яка набрала законної сили з 10.04.2013, зобов`язано Нововодолазьку МДПІ у Харківській області прийняти рішення про списання податкового боргу в розмірі 2ʼ 402ʼ 589,53грн, визнано протиправною бездіяльність Нововодолазької МДПІ у Харківській області щодо несписання визначених контролюючим органом станом на 01.01.2011 неузгоджених грошових зобов`язань, за якими триває процедура судового оскарження з рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат в інших судових справах.