ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 813/2884/15
адміністративне провадження № К/9901/27707/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року (головуючий суддя - Кедик М.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сапіга П.В., судді - Левицька Н.Г., Обрізко І.М.)
у справі № 813/2884/15
за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інвар"
до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року Українсько-польське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інвар" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Інвар") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Франківському районі), правонаступником якої є Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Залізнична ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу та правомірність формування платником даних податкового обліку у періоді, що перевірявся.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі від 19.05.2015 №0000252202;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ Франківському районі від 19.05.2015 № 0000262202;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства 488,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що викладені в акті перевірки обставини порушень позивачем податкового законодавства не підтверджені належними доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу, оскільки зроблені не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів іншого органу державної податкової служби про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів Товариства - ТОВ "Інвест-Трейд-Груп" та ТОВ "Укр Сервіс Груп". Натомість позивачем на підтвердження реальності виконання умов укладених з вказаними вище контрагентами договорів надано первинні документи, які в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність господарських відносин позивача з ТОВ "Інвест-Трейд-Груп" та ТОВ "Укр Сервіс Груп" у періоді, що перевірявся.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник, посилаючись на акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.03.2015 №382/26-59-22-07 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвест-Трейд-Груп" за період 31.01.2014 по 28.02.2015" та акт Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.03.2015 №253/26552207/39123362 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укр Сервіс Груп" по взаємовідносинам з платниками податків за період листопад 2014 року - січень 2015 року", зазначив про відсутність у контрагентів необхідних трудових ресурсів та складських приміщень для виконання умов укладених з позивачем договорів. Також, контролюючий орган послався на протокол допиту свідка, директора ТОВ "Укр Сервіс Груп" - ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
20 березня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань господарських відносин із ТОВ "Інвест-Трейд-Груп" за період серпень - жовтень 2014 року, ТОВ "Укр Сервіс Груп" за листопад 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, за результатами якої складено акт від 28.04.2015 № 297/22-00/20787143 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 2014 рік на суму 629421,00 грн, за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТОВ "Інвест-Трейд-Груп" та ТОВ "Укр Сервіс Груп";
- статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ "Інвар" податку на додану вартість на загальну суму 699356,00 грн, зокрема, за серпень 2014 року на 101338,00 грн, за вересень 2014 року на 30389,00 грн, за жовтень 2014 року на 107343,02 грн, за листопад 2014 року на 460286,00 грн, за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТОВ "Інвест-Трейд-Груп", ТОВ "Укр Сервіс Груп".
За результатами перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015:
- №0000252202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 944131,50 грн, зокрема, за основним платежем - 629421,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 314710,50 грн;
- №0000262202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1049034 грн, зокрема, за основним платежем - 699356,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 349678,00 грн.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.