Постанова
іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 509/3795/17
провадження № 51-4671км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Подоляка М. С.,
у режимі відеоконференції:
захисника Потопальського С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 та її представника - адвоката Богачева А. Б. на ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160380001784, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, місце проживання якого не зареєстроване,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, цивільного позову і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_2 22 серпня 2017 року приблизно о 20:40, перебуваючи біля житлового будинку № 23 на вул. Дружній на території с/т "Буревісник", розташованого на землях Новодолинської сільради Овідіопольського району Одеської області, будучи у стані алкогольного сп`яніння, умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, унаслідок сварки зі співмешканкою потерпілою ОСОБА_1, з метою пошкодження належного останній на праві власності автомобіля марки "Chevrolet Aveo" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який був припаркований за вказаною адресою, здійснив підпал автомобіля, що призвело до його знищення та знищення особистого майна потерпілої ОСОБА_1, наявного під час підпалу в салоні вказаного автомобіля, внаслідок чого завдано шкоди у великому розмірі на загальну суму 231 437,44 грн.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзіпотерпіла ОСОБА_1 та її представник - адвокат Богачев А. Б., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просять скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 липня 2020 року щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Скаржники наголошують на тому, що апеляційний суд усупереч приписам статей 2, 7, 370, 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не надав обґрунтованої відповіді на викладені в апеляційній скарзі потерпілої доводи і формально розглянув її.
На думку потерпілої та її представника, суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, необґрунтовано визнав щире каяття і часткове визнання позову обставинами, що пом`якшують покарання. Наголошують на тому, що засуджений жодного разу не вибачився перед потерпілою та, будучи під вартою, продовжував висловлювати погрози на її адресу.
Свої доводи скаржники обґрунтовують також і тим, що під час судового виступу в апеляційній інстанції представник потерпілої звернув увагу судової палати на наявність протиріч у висновках суду першої інстанції, викладених у вироку, про обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання ОСОБА_2, однак Одеський апеляційний суд не усунув зазначених суперечностей і залишив без задоволення апеляційну скаргу потерпілої.
На їх переконання, суд першої інстанції, пославшись на обставини, які він враховує під час призначення покарання, не в повній мірі виконав вимоги статей 50, 65 КК, належним чином не мотивував і не навів переконливих доводів про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, що є майже мінімальним розміром покарання, передбаченого санкцією, якою визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.
Як відзначає потерпіла ОСОБА_1 та її представник - адвокат Богачев А. Б., посилання у вироку на те, що, призначаючи покарання ОСОБА_2, суд зважає на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є формальним і не взято до уваги характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, віднесеного законом до тяжких злочинів.
Крім того, як зазначають скаржники, суд у повній мірі не врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме того, що ОСОБА_2 умисно знищив чуже майно шляхом підпалу, заподіявши шкоду у великих розмірах, яку не відшкодував.
З огляду на викладене вважають, що призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки в цьому випадку не є необхідним і достатнім для його виправлення та не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, а також меті покарання, якою є запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Подоляк М. С. та захисник Потопальський С. М. заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Статтями 22, 26 КПК закріплено засади змагальності сторін і диспозитивності. За змістом вказаних засад сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 22 КПК). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК). При цьому суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. 2 ст. 26 КПК).
Положеннями ст. 404 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
Таким чином, визначення меж перегляду судом апеляційної інстанції засноване на вимогах засад змагальності сторін і диспозитивності. А можливість виходу суду за межі апеляційних вимог допускається лише за умови, що цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням районного суду, подала апеляційну скаргу, в якій вказувала на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. У зв`язку з цим порушувала питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового, яким просила призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.