Постанова
іменем України
9 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 753/5553/18
провадження № 51-3240км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Матолич М.Р.,
представника
потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Дьякова Д.Ю.,
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження, ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Омельченка І.В. на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 195 Кримінального Кодексу України (далі - КК), на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрито. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року зазначену ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з обвинувальним актом, органом досудового розслідування ОСОБА_2, обвинувачувався в тому, що він, будучи засновником та директором ТОВ "Інтерметекс", намагаючись вирішити комерційний конфлікт, а саме звільнити орендовану площу ТОВ "Інтерметекс", на якій ТОВ "Прима", директором якого є ОСОБА_1, орендує частину складських приміщень, у невстановлений досудовим слідством час виник умисел на погрозу знищення майна, шляхом залякування та демонстрування засобу, яким можна привести майно у непридатність.
Так, готуючись до вчинення злочину, у невстановлений досудовим слідством час та місці придбав бездимний порох, електричні лампочки та тканину, а в серпні місяці 2010 року на радіоринку, який розташований неподалік станції Київського метрополітену "Харківська" в м. Києві, придбав 2 мобільні телефони марок "Siemens A-65" та "Siemens A-55". У невстановлений досудовим слідством час, перебуваючи за місцем проживання, а саме в приватному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, маючи професійний досвід роботи з виготовлення та використання вибухових і запалювальних пристроїв, проходячи строкову службу у Збройних силах України на посаді старшого сапера, діючи умисно, з раніше придбаних матеріалів, а саме власноруч переробленого мобільного телефону марки "Siemens A-65", електричних лампочок, в які заздалегідь засипав бездимний порох, просочивши тканину легкозаймистою та горючою рідиною, виготовив радіокерований запалювальний пристрій, який помістив у поліетиленові пакети синього кольору.
3 вересня 2010 року, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на погрозу знищення майна ОСОБА_1 шляхом підпалу, перебуваючи на території ТОВ "Інтерметекс", усвідомлюючи характер своїх дій, які виражались у реальній погрозі знищення майна потерпілої, встановив заздалегідь виготовлений саморобний запалювальний радіокерований пристрій під задній бампер, поруч із паливним баком і трубопроводами автомобіля "Пежо-206", д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, з метою залякування останньої та погрози знищення її майна в майбутньому.
Розмістивши запалювальний пристрій, ОСОБА_2 виконав усі дії, а саме виготовив, встановив саморобний запалювальний радіокерований пристрій таким чином, щоб ОСОБА_1 помітила його та усвідомила реальну погрозу на знищення належного їй майна.
04 вересня 2010 року, приблизно о 12 год. ОСОБА_1, підходячи до належного їй автомобіля "Пежо-206", д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився на автостоянці по вул. Гришка, 3, виявила запалювальний пристрій та, усвідомлюючи погрозу, яку раніше висловлював ОСОБА_2, викликала працівників міліції.
Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями, які виразились у погрозі знищення чужого майна шляхом підпалу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене
ст. 195 КК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Омельченко І.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вищезазначені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що висновки Дарницького районного суду м. Києва в ухвалі від 7 лютого 2020 року не відповідають дійсності, оскільки судом не було взято до уваги того, що досудове розслідування було проведено не в повному обсязі й органом досудового розслідування проігноровано вказівки, викладені в рішенні Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року, зокрема, щодо правової оцінки обставин вчинення злочину та його кваліфікації. Стверджує, що інкриміноване ОСОБА_2 діяння підлягає кваліфікації за законом, який передбачає відповідальність за більш тяжке кримінальне правопорушення (ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК). Крім того, звертає увагу на те, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності, не переконався у наявності чи відсутності вини останнього в інкримінованому йому органами досудового розслідування злочині, а також правильності кваліфікації його дій, а лише зазначив в ухвалі те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 195 КК.
Адвокат Поліщук Д.І. та особа, щодо якої кримінальне провадження закрито, ОСОБА_2 подали заперечення на зазначену касаційну скаргу, в яких просять судові рішення щодо останнього залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Особа, щодо якої кримінальне провадження закрито, ОСОБА_2 та його захисник Поліщук Д.І. заперечували щодо задоволення касаційної скарги.
Прокурор Матолич М.Р. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Дьякова Д.Ю., який підтримав касаційну скаргу, особи, щодо якої закрито кримінальне провадження, ОСОБА_2 та прокурора Матолич М.Р., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Закон України про кримінальну відповідальність обмежує строками давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили кримінальні правопорушення. Зокрема, у ст. 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані у ч. 1 ст. 49 КК залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості (ч. 3 ст. 49 КК); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (ч. 2 ст. 49 КК); законом не встановлено обмеження чи заборони щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення (ч. 4 і ч. 5
ст. 49 КК).
При цьому необхідно зауважити, що застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінальних процесуальних відносин. Тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе лише одночасно із застосуванням норм кримінального процесуального закону.
Водночас, процесуальні аспекти звільнення від кримінальної відповідальності визначені у ст. ст. 285-289 КПК. Зокрема, ч. 2 ст. 285 КПК зобов`язує суд роз`яснити особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, право на таке звільнення.