Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 266/3946/17
провадження № 61-6726св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2019 року в складі судді Курбанової Н. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року в складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову вказав, що 02 лютого 2013 року між ним та відповідачами було укладено договір позики, відповідно до якого він передав останнім у борг грошові кошти в сумі еквівалентній 77 600 доларів США. У пункті 2 даного договору вони погодили те, що позичальники зобов`язані повертати позику у розмірі 4 000 доларів США щомісячно із остаточним поверненням суми боргу 31 грудня 2014 року. Останній платіж відповідачами сплачено 30 червня 2017 року у розмірі 16 000 гривень. Станом на 09 жовтня 2017 року зобов`язання виконано позичальниками частково, в рахунок погашення боргу за договором позики останні сплатили йому 620 800 гривень, що еквівалентно сумі 30 744,95 доларам США.
Таким чином, заборгованість відповідачів за договором позики складає 46 855,35 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 09 жовтня 2017 року 1 252 443,51 гривень.
За таких обставин позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 46 855,35 доларів США, а також три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання станом на 09 жовтня 2017 року у сумі 3 897,34 доларів США, що еквівалентно 1 356 619,40 гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 5 500 гривень, а саме по 2 750 гривень з кожного.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 02 лютого 2013 року у розмірі 46 855,35 доларів США, 3 % річних у розмірі 3 897,34 доларів США, що разом становить 50 752,69 доларів США, та станом на 28 жовтня 2019 року еквівалентно 1 277 445,20 гривень.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки відповідачі свої грошові зобов`язання з повернення отриманої позики не виконали у повному обсязі, тому з них підлягає стягненню недоотримана позивачем за договором сума боргу та три відсотки річних від простроченої суми. Повернення грошових коштів відповідачі здійснювали саме за договором позики від 02 лютого 2013 року, а не за іншою угодою. Стягуючи заборгованість у іноземній валюті, суди виходили із того, що відповідачі отримали у борг від позивача суму еквіваленту 77 600 доларам США та виконання зобов`язань за цим договором сторони також погодили у доларах США.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У квітні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки зі змісту договору не можна дійти до висновку яку саме суму коштів отримали від позивача відповідачі і у якій саме валюті, тому висновок судів про стягнення з останніх боргу в іноземній валюті та у визначеному судами розмірі не ґрунтується на матеріалах та обставинах справи і суперечить вимогам закону. Таким чином суди неправильно застосували норми статей 1046, 1049 ЦК України щодо визначення валюти зобовʼязання. Крім того, суди безпідставно стягнули 3 % річних у іноземній валюті.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції статей 1046, 1049 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 757/21343/15-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між сторонами був укладений договір позики від 02 лютого 2013 року, за умовами якого позивач ОСОБА_1 07 листопада 2011 року передав відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якості позики суму еквівалентну 77 600 доларам США, з графіком повернення: липень 2013 року - 4 000; серпень 2013 року - 4 000; вересень 2013 року - 4 000; жовтень 2013 року - 4 000; листопад 2013 року - 4 000; грудень 2013 року - 9 600; з січня 2014 року по грудень 2014 року за кожен місяць по 4 000 доларів США. Кінцевий строк погашення боргу - 31 грудня 2014 року.
Відповідачі свої зобов`язання за укладеним договором позики належним чином не виконали і у повному обсязі борг позикодавцю не сплатили, у зв`язку з чим мають заборгованість в сумі 46 855,35 доларів США.
З наданого позивачем оригіналу договору займу та окремого аркушу паперу, на яких містяться суми грошових коштів та строки, в які вони були повернуті позивачу, підписи позивача і відповідача ОСОБА_3, вбачається, що за період з 30 липня 2013 року до 30 червня 2017 року відповідачами були частково повернуті грошові кошти за договором займу на загальну суму 620 800 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.