Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 274/2795/16-ц
провадження № 61-9692св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області, Бердичівська міська рада Житомирської області,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2018 року в складі судді Замеги О. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Коломієць О. С., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, Бердичівської міської ради Житомирської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3, про визнання незаконним рішення, визнання права власності на Ѕ частину будинку та права користування земельною ділянкою в порядку спадкування, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказала, що після смерті її матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина на належну спадкодавцю 1/2 частку у праві власності на жилий будинок з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 (далі - спірний будинок). Вона як спадкоємець першої черги за законом цю спадщину прийняла, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв`язку з тим, що будинок знесено.
ОСОБА_4 набула право власності на будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_5, який заповів все своє майно своїм дітям: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у рівних частках, які прийняли спадщину і у 1973 році отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Однак, 16 травня 1974 року виконкомом Бердичівської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення № 300, яким надано дозвіл ОСОБА_6 збудувати новий житловий будинок, а старий будинок, який належить їй згідно із свідоцтвом про право на спадщину від 23 серпня 1973 року № I-1337, знести після закінчення будівництва нового.
Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради депутатів трудящих від 14 червня 1984 року № 381 визначено оформити право особистої власності на цілий жилий будинок в АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 .
Відповідно до умови від 17 липня 1939 року, що укладена між Житлоуправою Бердичівського міського комунального господарства та ОСОБА_5, останньому виділено для забудови земельну ділянку площею 900 кв. м, строк дії умови - 49 років. Ця умова була правовстановлюючим документом, що підтверджувала належність ОСОБА_5 житлового будинку та право користування земельною ділянкою.
Отже, з прийняттям спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_6 отримали право користування земельною ділянкою, площею 900 кв. м, у рівних частинах. Проте, реалізувати свої права ОСОБА_4 не мала можливості у зв`язку з тим, що рішенням виконкому міської ради від 16 травня 1974 року надано дозвіл на реєстрацію права власності на новий будинок лише на ім`я ОСОБА_6 .
Крім того, після смерті ОСОБА_6 спірний будинок був придбаний ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які самовільно захопили частину земельної ділянки, що належала її матері ОСОБА_4 .
Намагаючись оформити спадщину після смерті матері, вона дізналась про існування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого втратила можливість успадкувати частину будинку, що її дуже бентежило, вона була постійно знервована внаслідок стресів, значно погіршився стан її здоров`я. Враховуючи викладене, незаконними діями відповідачів їй було завдано моральну шкоду, розмір якої вона оцінила у 150 000 грн.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила суд визнати незаконним пункт 1 рішення виконкому Бердичівської міської ради Житомирської області від 16 травня 1974 року № 300 про надання дозволу ОСОБА_6 знести старий та збудувати новий житловий будинок; стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду в сумі 150 000 грн; визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку з надвірними спорудами, а також право на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_4 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не прийняла спадщину після смерті матері, отже, не має жодних прав на новозбудований ОСОБА_6 житловий будинок. Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не впливає на її права та обов`язки, а тому суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, решта із яких є похідними від цієї. У матері позивача за життя не виникло право власності на спірну земельну ділянку, а відтак, земельна ділянка не є спадковим майном померлої і у подальшому об`єктом спадкування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно установили обставини справи, зокрема обставини знесення спірного будинку у 1974 році, завдання позивачу моральної шкоди та отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2011 році права власності на земельну ділянку площею 715 кв. м, замість 455 кв. м.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У вересні 2019 року Бердичівська міська рада Житомирської області подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень, а ОСОБА_1 подала заперечення на цей відзив.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 .
Після смерті батька ОСОБА_5 у 1973 році ОСОБА_4 та її сестра ОСОБА_6 успадкували по 1/2 частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвами на спадщину за заповітом.
Рішенням виконкому міської ради депутатів трудящих від 16 травня 1974 року № 300 ОСОБА_6, яка мешкала по АДРЕСА_1 надано дозвіл на забудову нового житлового будинку за проектом № 3, із знесенням старого будинку, який належить їй згідно з свідоцтвом про право на спадщину від 23 серпня 1973 року за реєстром № I-1337, після закінчення будівництва нового будинку.
Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради № 381 від 14 червня 1984 року оформлено право особистої власності ОСОБА_6 на цілий житловий будинок по АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
ОСОБА_6 подарувала вищезазначений будинок ОСОБА_7, який 01 березня 2002 року подарував його ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 21 жовтня 2015 року відмовлено у задоволенні позову прокурора м. Бердичева в інтересах ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бердичівської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права на спадщину.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 10 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову прокурора м. Бердичева в інтересах ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бердичівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку площею 455 кв. м по АДРЕСА_2 . При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не прийняла спадщину після смерті своєї матері.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена за заявою ОСОБА_1 від 13 січня 2005 року на підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду від 29 листопада 2004 року, яке в подальшому було скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 10 грудня 2015 року.
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала по АДРЕСА_2 . У судовому порядку факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_4 не встановлювався.
Постановою державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори від 21 січня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом. У постанові зазначено, що житловий будинок, успадкований ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у 1973 році, знесено.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_1 звернулась за захистом своїх спадкових прав на спадщину, яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_4 .