Постанова
Іменем України
12 лютого 2021 року
місто Київ
справа № 390/1485/18
провадження № 61-1698св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2019 року у складі судді Бойко І. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, просив визнати недійсним договір міни (обміну), укладений між ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз В. І. 13 грудня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 2952.
Позивач обґрунтовував пред`явлені вимоги тим, що 13 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір міни (обміну), відповідно до умов якого сторони без доплати передали у власність один одному належне їм на праві власності нерухоме майно, позивач - земельну ділянку, площею 8, 4675 га, кадастровий номер 3522580900:02:000:2005, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; а відповідач - земельну ділянку, площею 0, 0100 га, кадастровий номер 3522885000:02:000:6035, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Позивач вважав, що укладення та нотаріальне посвідчення такого договору відбулося всупереч правилам пункту 15 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, яким встановлено заборону відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв), що повинно мати наслідком визнання зазначеного договору недійсним.
Зазначив, що обмін можливий за наявності сертифіката, а сторони вже отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.
Стверджував, що Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV
"Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон № 899-IV) не передбачено можливість обміну цілого паю на частину паю, а обмін відбувся з розрахунку 100 % земельного паю позивача на 0, 16 % паю відповідача.
Відповідач набув право власності на земельні ділянки, площею 0, 0100 га, шляхом поділу земельної ділянки, яка, в свою чергу, була сформована в результаті виділення в натурі земельної частки (паю) із земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Полтавської сільської ради Компаніївського району, та поміняна на земельну ділянку позивача, яка виділена із земель колективної власності сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області з неподільною площею земельного паю.
Крім того, зазначений договір порушує публічний порядок, оскільки правочином порушено правовий режим обмежених в обігу об`єктів цивільного права, а отже, є нікчемним відповідно до закону.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що укладення договору обміну земельними ділянками між сторонами відбулося з дотриманням чинного на час його укладення законодавства, оскільки за договором обміняними були земельні ділянки, а не земельні паї. Просив відмовити у задоволенні позову, застосувати позовну давність.
Третя особа приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В .І. зазначила, що 13 грудня 2013 року нею був посвідчений договір міни (обміну), укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, відповідно до умов якого вони обмінялися належними їм на праві приватної власності земельними ділянками. Сторонами договору здійснено обмін не земельними частками (паями), а сформованими земельними ділянками із наявними кадастровими номерами, які зареєстровані відповідно до законодавства і є об`єктами цивільних прав, тому такі земельні ділянки не підпадають під правове регулювання законодавства, що регулює порядок обміну земельних часток (паїв). Зміст укладеного правочину не суперечить вимогам цивільного і земельного законодавств, він не є фіктивним або удаваним, його умови повністю виконані сторонами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що доводи позивача про порушення під час укладення договору міни пункту 15 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України та Закону № 899-IVє необґрунтованими. Твердження позивача про порушення публічного порядку не доведено належними, допустимими та достатніми доказами. Аргументи позивача про проведення обміну земельних ділянок без грошової доплати та нерівноцінність обміну є безпідставними, оскільки сторонами добровільно визначено у договорі, що обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати. Наведені позивачем обставини не містять правових підстав для визнання договору недійсним.
Апеляційний суд додатково зазначив, що твердження позивача про те, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 144-66цс19) не визначено дозвіл на обмін земельних ділянок без доплати різниці їх вартості, що не врахував суд першої інстанції, є помилковим. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши статтю 715 ЦК України, лише констатувала, що отримання доплати за договором міни не суперечить частині третій статті 715 ЦК України, якою передбачено можливість встановлення доплати в договорі міни за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (пункти 43-44 постанови). Таким чином, доплата за договором міни не є критерієм законності чи незаконності укладеного договору міни земельних ділянок, а постанова Великої Палати Верховного Суду не містить жодного висновку про обов`язковість такої доплати.
Оскільки доводи апеляційної скарги, що оспорюваний договір вчинено або під впливом помилки (стаття 229 ЦК України), або під впливом обману (стаття 230 ЦК України), або під впливом тяжкої обставини (стаття 233 ЦК України), або для приховання іншого правочину (удаваний правочин) (стаття 233 ЦК України), під час тимчасової недієздатності, не були предметом дослідження в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції досліджував питання визнання оспорюваного договору міни із підстав, визначених у позові.
Апеляційний суд зазначив, що позивач в апеляційній скарзі безпідставно посилався на частину другу статті 37-1 ЗК України, якою передбачено, що обмін (міна) земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення, на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж масиві, здійснюється лише у разі, якщо обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками становить не більш як 10 відсотків. Зокрема правилами цієї статті регулюється обмін земельними ділянками державної та комунальної власності та була введена в дію Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, а тому не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій, не застосувавши до спірних правовідносин норму права, яка підлягала застосуванню, відступили від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19), а також дійшли помилкових висновків, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають правовим висновкам, викладеним у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" від 22 травня 2018 року, заяви № 846/16 та № 1075/16;
- правозастосовча практика, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19), не може бути застосована повною мірою до спірних правовідносин, оскільки справи мають суттєві відмінності;
- судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки доводам щодо нікчемності правочину відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18);
- судами неправильно застосовано до спірних правовідносин правила підпункту "б" пункту 15 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України та статті 228 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Томаз В. І. просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Третя особа зазначає, що дії сторін у спірних правовідносинах не суперечать підпункту "б" пункту 15 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України та відповідають положенням статей 203, 715, 716 ЦК України. Також зазначила, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила статті 228 ЦК України, укладений договір міни не порушує публічний порядок України, він не був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Вважає, що позивачем обрано підстави для визнання договору недійсним, які є взаємовиключними. Також просила застосувати правила про позовну давність.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, яка переглядається, подана у січні 2020 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, за якими судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір міни (обміну), посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз В. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2952.
Відповідно до договору ОСОБА_1 та ОСОБА_3 міняють (обмінюють), передають у власність один одному належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме ОСОБА_1 - земельну ділянку, площею 8, 4675 га, кадастровий номер 3522580900:02:000:2005, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_3 - земельну ділянку, площею 0, 0100 га, що розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Право власності на земельну ділянку ОСОБА_1, що є предметом договору міни, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серії КР №066352, виданим Кіровоградською районною державною адміністрацією 20 серпня 2008 року, за реєстровим
номером 1-911, ВЕР № 301450.
Право власності 13 грудня 2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 3828820, що підтверджено витягом з реєстру від 13 грудня 2013 року № 14545461.
Право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, що є предметом договору міни, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13 вересня 2013 року, індексний номер 9353164, зареєстрованим Реєстраційною службою Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області.
Право власності 13 вересня 2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису 2478484, що підтверджено витягом з реєстру від 13 вересня 2013 року № 9353327.
Згідно з договором міна (обмін) за домовленістю сторін проводиться без доплати.
Такий обмін земельними ділянками визначений сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-якої із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин.
Експертна оцінка відчужуваної земельної ділянки, що належить ОСОБА_1, становить 174 253, 00 грн, експертна оцінка відчужуваної земельної ділянки, що належить ОСОБА_3, становить 200, 00 грн.
Інформація щодо укладення договору підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 грудня 2017 року № 108412396.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до положень статей 6 і 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.