Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 127/22609/18
провадження № 61-7997св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2018 року у складі судді Вохмінової О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, надалі уточненим, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") про стягнення неустойки (пені) за невидачу коштів з поточного рахунку.
На обґрунтування позову посилався на таке. 05 вересня 2005 року між ним та Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (далі - АКБ "Райффайзенбанк Україна" ), правонаступниками якого є Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), укладений кредитний договір № НСL-001/006/05 на суму 25 000 дол. США із сплатою 11 % річних. Кредит виданий на споживчі цілі - будівництво нерухомого майна. Відповідно до умов зазначеного договору банк перерахував кошти на поточний банківський рахунок позичальника № НОМЕР_1 . У грудні 2005 року він зняв з рахунку 15 000 дол. США, а у травні та вересні 2006 року звертався до банку із заявами про наступну видачу коштів - 10 000 дол. США, проте банк, у порушення вимог статей 1066, 1068, 1071 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно відмовив, пославшись на те, що будівля, яка знаходилась в іпотеці, демонтована майновим поручителем, а нова будівля не зведена. Крім того, заставне майно знаходилось у співвласності ще двох осіб, тому банк поставив вимогу про переукладення договору іпотеки. Розпоряджень щодо коштів у сумі 10 000 дол. США, які знаходились на його рахунку, він не давав, жодних первинних банківських документів про видачу банком йому 10 000 дол. США ні у банку, ні у нього немає. У кінці 2006 року АКБ "Райффайзенбанк Україна" відступив право вимоги за кредитним договором ЗАТ "ОТП Банк", проте із новим кредитором спір щодо невидачі кредитних коштів також не був вирішений. Проте новий кредитор запропонував отримати ще один кредит на суму 50 000 дол. США під уже збудоване нове нерухоме майно - будинок на АДРЕСА_1, який оцінений у 280 000 дол. США. Тому 08 вересня 2008 року він із ЗАТ "ОПТ Банк" уклав новий кредитний договір, але суму кредитних коштів у розмірі 50 000 дол. США банк йому видав теж не у повному обсязі. Невидачею кредитних коштів у сумі 10 000 дол. США за кредитним договором від 05 вересня 2005 року банк завдав йому збитків.
З урахуванням наведеного просив стягнути з відповідача три відсотки неустойки (пені) за невидачу належних йому коштів з його банківського рахунку у розмірі 10 000 дол. США, що становить 2 917 627 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не брало на себе зобов`язань щодо видачі кредиту ОСОБА_1, не є банківською установою і не здійснює кредитування у валюті, а тому позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивач не довів порушення його прав саме відповідачем.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не довів порушення його прав відповідачем.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором купівлі-продажу від 10 грудня 2010 року придбав кредитний портфель за кредитним договором від 05 вересня 2005 року № HCL-001/006/2005, укладений між ним та АКБ "Райффайзенбанк Україна" та став новим кредитором за цим кредитним зобов`язанням. Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Тому відповідач має нести відповідальність за неналежне виконання АКБ "Райффайзенбанк Україна" своїх зобов`язань за кредитним договором. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули доводів позовної заяви щодо невидачі йому 10 000 дол. США, які були перераховані на його банківський рахунок та не встановили правомірність дій кредитора у цих зобов`язаннях.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано матеріали справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 05 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБ "Райффайзенбанк Україна" укладений кредитний договір № HCL-001/006/05, згідно з умовами якого банк надав позивачеві кредит у розмірі 25 000 дол. США для будівництва нерухомого майна.
08 вересня 2005 року кредитні кошти за заявкою позивача на їх видачу перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий на ім`я ОСОБА_1 .
Зазначена обставина встановлена рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2014 року у справі № 127/15257/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк", ТОВ "ОТП Факторинг" про захист прав споживача, відшкодування матеріальних збитків, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18 березня 2014 року; рішенням Вінницького міського суду Вінницької об-ласті від 20 жовтня 2016 року у справі № 212/4929/2012 за позовом ТОВ "ОТП Факторинг" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2016 року.
Відповідно до статуту ПАТ "ОТП Банк" він є правонаступником ЗАТ "ОТП Банк", яке у свою чергу шляхом зміни назви є правонаступником АКБ "Райффайзенбанк Україна".
10 грудня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладений договір купівлі-продажу кредитного портфеля та договір відступлення прав вимоги, зокрема, за договором від 05 вересня 2005 року № HCL-001/006/05. Відповідно до підпункту 3.1 зазначеного договору продавець (ПАТ "ОТП Банк") продає (переуступає) покупцю (ТОВ "ОТП Факторинг Україна" ) права на кредитний портфель, куди входять кредитні договори відповідно додатку № 1, а покупець приймає кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця винагороду. На підставі чинного правочину ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло права вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором від 05 вересня 2005 року, де боржником є позивач.
Зазначені обставини встановлені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2016 року у цивільній справі № 127/27126/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання правовідносин припиненими, визнання недійсним права вимоги, що набрало законної сили 23 лютого 2016 року.