Постанова
Іменем України
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 643/2291/17
провадження № 61-23163св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Крата В. І., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року у складі судді Горбунової Я. М., постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року, постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та витребування майна від добросовісного набувача.
Позовна заява мотивована тим, що місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42016221040000116 за статтею 190 КК України за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей, які містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, право власності на вказану квартиру 26 лютого 2007 року було зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою на вказану квартиру видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії 1-469 на підставі пред`явлених невстановленими особами від імені ОСОБА_1 документів: свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 12 квітня 2016 року, за змістом якого, остання померла начебто ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2014 року, за змістом якого, ОСОБА_5 начебто є його матір`ю.
Однак, з повідомлення начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05 листопада 2016 року вбачається, що свідоцтво про смерть ОСОБА_5 не видавалося. Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 було видане 13 вересня 2016 року на ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, а свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (як повторний документ) - 13 вересня 2016 року на ОСОБА_7 .
Крім цього, за змістом вказаного повідомлення в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження № 16 від 25 серпня 1981 року, складений Фрунзенським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, згідно якого батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9
15 листопада 2016 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 продав зазначену квартиру ОСОБА_2, який в подальшому - 10 лютого 2017 року відчужив її на користь ОСОБА_3 .
Згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. 14 квітня 2017 року під реєстровим № 323 посвідчено іпотечний договір, за змістом якого ОСОБА_3 передав вищевказану квартиру в іпотеку ОСОБА_4 .
Посилаючись на те, що укладений 15 листопада 2016 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, так само як і видача свідоцтва про право на спадщину, спрямовані на незаконне заволодіння спірною квартирою, і є такими, що порушують публічний порядок, тобто в силу частини другої статті 215 ЦК України є нікчемними, а також зазначаючи, що існують підстави для визнання спадщини на спірну квартиру відумерлою з підстав, передбачених статтею 1277 ЦК України, прокурор звернувся з вказаним позовом до суду.
На підставі викладеного, уточнивши в подальшому позовні вимоги, керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради просив:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469), яким посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем майна (квартири АДРЕСА_1 ) ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син ОСОБА_1,
- визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий №3852), за змістом якого ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1,
- визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий №290), за змістом якого, ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1,
- визнати недійсним іпотечний договір, посвідчений 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий №323), за змістом якого, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1,
- визнати спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою, та, у зв`язку з цим, визнати право власності на вказану квартиру, загальною площею 48,4 кв. м, житловою площею 33,1 кв. м, за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради,
- витребувати квартиру АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним у зв`язку із порушенням публічного порядку. Зазначено, що прокурор не довів, що квартира є відумерлою спадщиною і Харківська міська рада є її власником, а відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів вказаною квартирою.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, заступник прокурора Харківської області подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення місцевого суду змінено, скасовано в частині: відмови у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469) на ім`я ОСОБА_1 ; визнання недійсними нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та від 10 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; визнання недійсним іпотечного договору від 14 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визнання спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, відумерлою.
Ухвалено в цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 1-469), яким встановлено, що спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15 листопада 2016 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852), відповідно до якого ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним посвідчений 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий № 290) договір купівлі-продажу, за змістом якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним іпотечний договір, посвідчений 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий № 323), відповідно до якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою.
В частині відмови у задоволенні позову Харківської місцевої прокуратури № 4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та про її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру доведена належними та допустимими доказами. У зв`язку із цим наявні правові підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними та визнання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, відумерлою.
Апеляційний суд зазначив, що у справі, яка переглядається, прокурор на виконання абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував підстави для представництва інтересів Харківської міської ради, а також обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів.
При цьому вказав, що позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є передчасними, оскільки Харківська міська рада має право звернутися з відповідним позовом лише після прийняття квартири, як відумерлої спадщини, до комунальної власності та отримання правовстановлюючих документів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та залишити позов без розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що прокурор не обґрунтував та не довів наявність правових підстав представництва інтересів Харківської міської ради.
На думку заявника, із змісту позовної заяви прокурора і постанови апеляційного суду Харківської області вбачається, що позов прокурором поданий не в інтересах держави, а в інтересах органу місцевого самоврядування - Харківської міської ради, яка відповідно до положень чинного законодавства наділена правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону.
Також зазначено, що належним способом захисту прав особи, яка вважає себе власником майна, може бути задоволення віндикаційного позову, а не визнання угод недійсними.
Касаційна скарга не містить доводів та аргументів щодо вирішення позовних вимог про визнання права власності на квартиру та про її витребування на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 підтримав доводи касаційної скарги ОСОБА_3 .
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
24 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 05.01.1999 № НОМЕР_3 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.02.2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою Купріянову І. В., як сину ОСОБА_5, було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру.
Відповідно до змісту спадкової справи № 1090/2016, підставами видачі зазначеного свідоцтва та реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 були пред`явлені невстановленими особами від імені ОСОБА_1 свідоцтво про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 12.04.2016 року та свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 18.09.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою з місця проживання, що видана ОСОБА_1 дільницею № 34 КП "Жилкомсервіс" від 06.10.2016 року, у спірній квартирі крім ОСОБА_5 ніхто не зареєстрований.
Із змісту листа начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05.11.2016 року № 10042/15.10-04-06 вбачається, що свідоцтво про смерть ОСОБА_5 не видавалося. Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 було видане 13.09.2016 року на ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, а свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видано 13.09.2016 року як повторний документ на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . В Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження № 16 від 25.08.1981 року, складений Фрунзенським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, згідно якого батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
16 листопада 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені дані про реєстрацію самостійно виявленого прокурором кримінального правопорушення, а саме - заволодіння невстановленими особами шахрайськім шляхом вказаною квартирою.
Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 80409280 від 15.02.2017 року державним реєстратором Тертишник Д. О. 18.11.2016 було внесено запис про арешт квартири на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 17.11.2016 року у справі № 643/14213/16-к. Зазначене обтяження припинено 20.01.2017 року на підставі ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12.01.2017 року у справі № 643/14213/16-к.
15 листопада 2016 року ОСОБА_1 продав квартиру ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В., реєстровий № 3852.
10 лютого 2017 року ОСОБА_2 продав квартиру ОСОБА_3, згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П., реєстровий № 290.
14 квітня 2017 року ОСОБА_3 передав квартиру в іпотеку ОСОБА_4, що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.05.2017 року № 89692821.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення апеляційного суду відповідає не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним
Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).