ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа №813/3575/15
адміністративне провадження №К/9901/39374/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Харіна О.М.,
представника відповідача Дорош А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (головуючий суддя Сеник Р.П., судді Сапіга В.П., Попко Я.С.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізол" (далі - ТОВ "Мізол") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області), в якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2015 року №0000902202/12716, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" на 737576 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 574056 грн та 163 520 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні перевірки відповідачу було надано усі належні первинні документи на підтвердження правомірності включення вартості транспортних послуг до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема, за 2013 рік. Проте, контролюючий орган не надав належної правової оцінки наданим доказам, у зв`язку з чим дійшов неправомірного висновку про порушення позивачем вимог пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Подакового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), що призвело до завищення витрат на збут, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на загальну суму 2600170 грн.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 16 вересня 2015 року №0000902202/12716. Стягнуто на користь ТОВ "Мізол" за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 12225,72 грн судового збору.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, податковий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити в силі.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", у судовому засіданні, згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено заміну відповідача ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Львівській області.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Мізол" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої 23 червня 2015 року складено Акт №1067/13-03-22-02-13/33895476 (далі - Акт перевірки). В Акті перевірки, зокрема, зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток у розмірі 574 056 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 26 червня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000732202/8636, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 861 084 грн, з яких основний платіж - 574 056 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 287 028 грн.
У процесі адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган рішенням від 3 вересня 2015 року №4275/10/13-01-10-07-05 скасував податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2015 року №0000732202/8636 у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 123508 грн та 16 вересня 2015 року прийняв податкове повідомлення-рішення №0000902202/12716, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 737576 грн, з яких основний платіж - 574056 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 163 520 грн.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем 16 вересня 2015 року податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним, та про його скасування.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов`язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Необхідно зазначити, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 вказаного Закону, визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до статі 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Необхідною умовою для включення сум понесених підприємством витрат до складу витрат бухгалтерського обліку є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, позивачем було надано до суду лише: заявки-договори на перевезення вантажу автомобільним транспортом; товарно-транспортні накладні; рахунки на оплату; акти надання послуг. Інших належних та допустимих доказів реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем, суду не надано.
В обґрунтування рішення судом зазначено, що докази надані позивачем до суду першої інстанції не враховуються, оскільки такі жодним чином не підтверджують реальність спірних господарських операцій.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Щодо заявок-договорів на перевезення вантажу автомобільним транспортом, Львівським окружним адміністративним судом було зазначено, що такі не мають дати їх складання та підписання, в них відсутній термін дії, не узгоджені обсяги та умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), не узгоджено порядок визначення раціональних маршрутів, тощо. Вказані недоліки заявок - договорів на перевезення вантажу автомобільним транспортом не узгоджуються із вимогами розділу 3. "Правила укладення договорів", у тому числі з пунктом 3.5. цього ж розділу Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 20 лютого 1998 року за N 128/2568.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, такі договори жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписані сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків.
Щодо товарно-транспортних накладних, які були надані позивачем, Львівський окружний адміністративний суд зазначив, що згідно із пунктом 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.