1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



12 лютого 2021 року



м. Київ

справа №826/16120/17

касаційне провадження №К/9901/23868/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Беспалов О.О.; судді - Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.)

у справі № 826/16120/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Ван"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,



В С Т А Н О В И В:



У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіДі Ван" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2017 року № 00006751402 та від 04 грудня 2017 року № 00008941402.



Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 19 лютого 2019 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2017 року № 00008941402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 209157,00 грн за основним платежем та 52290,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 25 вересня 2017 року № 00006751402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 127955,00 грн за основним платежем та 31989,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позову відмовив.



Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.



Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 березня 2019 року апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з тим, що вона подана без додержання вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - не додано документ про сплату судового збору.



Внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 травня 2019 року повернув її контролюючому органу.



28 травня 2019 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження, ГУ ДФС у м. Києві повторно звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій відповідачем також поставлено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.



Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 14 червня 2019 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року залишив без задоволення, а апеляційну скаргу - без руху та запропонував контролюючому органу протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали надати заяву із зазначенням інших підстав для такого поновлення або докази, що строк на апеляційне оскарження відповідачем не пропущено.



27 червня 2019 року відповідач надіслав на адресу суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтоване відсутністю коштів для сплати судового збору на час подання відповідної скарги вперше.



Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 липня 2019 року заяву ГУ ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження залишив без задоволення та відмовив у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року.



Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та направити справу для розгляду по суті до суду апеляційної інстанції.



В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому наголошує на об`єктивності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року.



Верховний Суд ухвалою від 18 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.



Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.



Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.



Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.



Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.



Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.



Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.




................
Перейти до повного тексту