ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 910/18507/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Могила С. К.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 (суддя Турчин С. О.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (головуючий суддя Демидова А. М., судді Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона Груп"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетенкорт",
про визнання договору недійсним,
за участю представників:
позивача - Руденка А. О. (адвокат),
відповідача - Макарової А. М. (адвокат),
третьої особи - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскона Груп" (далі - ТОВ "Аскона Груп", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк, відповідач) про визнання недійсним договору поруки від 10.11.2016 № 4Б14286И/П (далі - договір поруки).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вчинений під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини першої статті 230 Цивільного кодексу України.
3. Позивач зазначив, що для погашення зобов`язань "старих" боржників Банку в рамках реалізації Плану "трансформації" кредитного портфеля Банку, ініційованого Національним банком України (далі - НБУ), було відкрито відновлювальну кредитну лінію шляхом укладення кредитного договору від 10.11.2016 № 4А16112Г (далі - кредитний договір), а також укладено договори поруки, зокрема спірний договір поруки.
4. Як указав позивач, укладення вказаних правочинів було спрямовано ним на отримання прибутку від реалізації активів третіх осіб "старих боржників" або набуття права власності на них.
5. За твердженням позивача, ТОВ "Аскона Груп" як поручитель виконало зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків, проте відповідач на порушення умов договорів поруки не передав позивачу документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання "старих" боржників, та які б надали змогу позивачу звернути стягнення на ці активи.
6. Позивач зазначив, що Банк як недобросовісна сторона правочину навмисно, з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), ініційованої НБУ, ввів ТОВ "Аскона-Груп" в оману стосовно існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями "старих боржників", у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, що призвело до укладення кредитного та договорів поруки, зокрема спірного договору поруки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
7. 10.11.2016 між ПАТ КБ "ПриватБанк", найменування якого змінено на АТ КБ "ПриватБанк" (Банк), та ТОВ "Аскона Груп" (Позичальник) укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 4 400 000 000,00 грн.
8. Кредитний договір укладено в електронній формі та скріплено електронними цифровими підписами сторін.
9. 10.11.2016 між ТОВ "Аскона Груп" (Поручитель) та ПАТ КБ "ПриватБанк", найменування якого змінено на АТ КБ "ПриватБанк" (Кредитор), укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетенкорт" (далі - ТОВ "Бетенкорт", Боржник) своїх зобов`язань за кредитним договором від 29.08.2014 № 4Б14286И (далі - кредитний договір-1) та кредитним договором від 28.04.2016 № 4Б16018Д (далі - кредитний договір-2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.
10. Згідно з пунктом 2 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язку Боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.
11. Пунктом 4 договору поруки погоджено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань за кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
12. У випадку невиконання Боржником пункту 1 цього договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (пункт 5 договору поруки).
13. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі Кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, вказаної в пункті 5 цього договору (пункт 6 договору поруки).
14. Згідно з пунктом 7 договору поруки у випадку порушення Поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, Кредитор та Поручитель дійшли до згоди, що Кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать Поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "ПриватБанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.
15. Відповідно до пункту 8 договору поруки до Поручителя, що виконав обов`язки Боржника за кредитним договором, переходять всі права Кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
16. Пунктом 9 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання Поручителем обов`язку Боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора, зазначеної в пункті 5 цього договору, Поручитель сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.
17. Згідно з пунктом 10 договору поруки визначено, що Кредитор зобов`язаний у випадку виконання Поручителем обов`язку Боржника за кредитним договором передати Поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки Боржника за кредитним договором.
18. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 11 договору поруки).
19. Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін (пункт 14 договору поруки).
20. На виконання зобов`язань за кредитними договорами 1, 2 згідно з умовами договору поруки позивач сплатив грошові кошти у розмірі 1 264 089 278,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.11.2016 № 80 та № 82.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
21. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
22. Судові рішення мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами не навів та не довів суду наявності умислу з боку Банку при укладенні спірного договору. Крім того, позивачем не наведено та не доведено підстав, з якими закон пов`язує недійсність правочину у зв`язку із введенням в оману.
23. Суди також зазначили, що спірний договір поруки не містить посилань на те, що він укладений з метою отримання активів "старих боржників", та, як результат, отримання прибутку, що спростовує доводи апелянта про введення його в оману.
24. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів того, що метою укладення договору та оспорюваного договору поруки було отримання позивачем прибутку або отримання у власність активів "старих" боржників, доказів того, що Банк запевнив позивача у тому, що після погашення боргу "старих" боржників до Поручителя перейде право вимоги за договорами, виражених у листах, попередніх угодах тощо.
25. Разом з тим щодо виконання або невиконання відповідачем пункту 10 договору поруки суд апеляційної інстанції вказав, що неналежне виконання умов договору є підставою для розірвання договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, а не визнання такого правочину недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
26. У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Аскона Груп", в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 910/18507/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Рух касаційної скарги
27. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.12.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В.Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Мачульський Г. М., Краснов Є. В.
28. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Краснова Є. В. на лікарняному здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К.
29. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 касаційну скаргу ТОВ "Аскона Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду 20.10.2020 у справі № 910/18507/19 залишено без руху на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України через оформлення касаційної скарги з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, надано скаржнику строк для усунення недоліків до 14.01.2021.
30. Після усунення недоліків ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Аскона Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду 20.10.2020, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.02.2021. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами про надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 03.02.2021.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
31. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
32. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17.
33. Окрім цього, ТОВ "Аскона Груп" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно застосування частини першої статті 230 Цивільного кодексу України у випадках, якщо сторона правочину повідомила в тексті договору недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.
34. Одночасно скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги статей 73, 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не було встановлено на підставі належних доказів існування договорів, які забезпечували вимоги AT КБ "Приватбанк" та з урахуванням яких було укладено спірний договір, у зв`язку з тим, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
35. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиція АТ КБ "ПриватБанк"
36. У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що наведені позивачем обставини не свідчать про введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні спірного договору.
37. АТ КБ "ПриватБанк" вказує, що Верховним Судом вже викладався правовий висновок щодо застосування статті 230 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.
38. Крім того, на думку відповідача, правовідносини у справі №219/1704/17, на яку посилається скаржник, не є подібними зі справою, що переглядається.
39. З урахуванням викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.
40. У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
41. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
43. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ТОВ "Аскона Груп" оскаржує судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, зокрема, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
44. У поданій касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17.
45. Проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися з огляду на таке.
46. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 та від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 зазначила, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
47. У справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами попередніх інстанцій розглянуто спір про визнання недійсним договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем, а позов обґрунтовано тим, що договір поруки укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вчинений під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини першої статті 230 Цивільного кодексу України.
48. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не навів та не довів суду наявності умислу з боку Банку при укладенні спірного договору та підстав, з якими закон пов`язує недійсність правочину у зв`язку із введенням в оману.
49. Разом з тим предметом спору у справі № 219/1704/17 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило найменування на АТ КБ "ПриватБанк", до фізичної особи, є стягнення заборгованості за кредитним договором.
50. Позовна заява мотивована тим, що 20.05.2008 між Банком та фізичною особою було укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач зазначав, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
51. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.09.2018, залишеним в силі постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Суд касаційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, що надані Банком копії умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача та не можуть слугувати підтвердженням, що саме ці умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного 20.05.2008 кредитного договору.
52. З викладеного вбачається, що судові рішення у справі № 219/1704/17 ухвалені за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
53. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
54. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
55. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/18507/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ТОВ "Аскона Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
56. Щодо доводів ТОВ "Аскона Груп" про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно застосування частини першої статті 230 Цивільного кодексу України у випадках, якщо сторона правочину повідомила в тексті договору недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору, суд касаційної інстанції зазначає таке.
57. Верховним Судом у касаційному порядку переглядалися судові рішення у справі №910/17876/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" (далі - ТОВ "Бізнеспром Інвест") до АК КБ "ПриватБанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс М" про визнання недійсним договору поруки від 10.11.2016 № 4П13716И/П.
58. Звертаючись із позовом про визнання недійсним договору поруки від 10.11.2016 № 4П13716И/П, ТОВ "Бізнеспром Інвест" стверджувало, що Банк, діючи з умислом та недобросовісно, з метою проведення трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля відповідача, ініційованої НБУ, увів в оману позивача щодо факту існування договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав позивача до укладення з Банком пов`язаних між собою кредитного договору та договору поруки. Тож, оспорюваний договір укладений під впливом обману та має бути визнаний недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.