ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г.М., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника Генерального прокурора
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 (суддя Шкурдова Л. М.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 (головуючий суддя Мартюк А. І., судді Алданова С. О., Зубець Л. П.)
у справі № 910/3503/18
за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1) Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" і 2) Міністерства енергетики України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Кабінет Міністрів України
про визнання договору недійсним та стягнення 132 271 500,47 грн
(у судовому засіданні взяли участь представники: прокурор - Гудименко Ю. В., відповідача 1 - Гречко С. І., відповідача 2 - Важинська Ю. І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" і Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з позовними вимогами (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів в розмірі 132 271 500,47 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір № 31/31 від 15.03.2013, Додаткова угода № 1 від 24.05.2017 та Протокол розбіжностей від 08.06.2017, укладено з порушенням порядку передачі в користування майна - газорозподільних систем, встановленого приписами статтею 19 Конституції України, статтями 1, 4, 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", пунктів 1.3, 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999 № 908/68 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707.
3. Стягнення грошових коштів у розмірі 132 271 500,47 грн обґрунтовано безпідставним та безоплатним використанням відповідачем-1 спірного державного майна, яке підлягало передачі в користування виключно на умовах оренди (платного користування) в зв`язку з чим, держава не отримала дохід у вигляді орендної плати за використання майна товариством протягом 2013-2018 років.
Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що укладення оспорюваного правочину відповідачами-1, -2 спрямоване на виконання постанов Кабінету Міністрів України № 770 від 20.08.2012 та № 95 від 21.02.2017. При цьому, визначений прокурором позивач, як єдиний уповноважений орган у спірних правовідносинах - Фонд державного майна України, не був стороною оспорюваного Договору ані на момент його укладення, ані в редакції Додаткової угоди №1.
6. Відтак на позивача, в даному випадку і на прокурора, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Разом з тим, позивачем було схвалено умови договору щодо безоплатності користування спірним державним майном, оскільки примірний договір про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації та обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від їх основного виробництва, затверджено Спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України №882/3812 від 09.11.2012.
7. Зі змісту оспорюваних правочинів вбачається, що вони не суперечать примірному договору про надання на праві господарського відання майна, яке використовується для забезпечення розподілу газу, не підлягає приватизації та обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від їх основного виробництва та примірному договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових.
8. Ані прокурором, ані позивачем належними та допустимими доказами не доведено існування підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, як і не доведено наявності порушення даними правочинами прав або законних інтересів Фонду державного майна України.
9. Користування спірним майном здійснюється відповідачем-1 на підставі Договору, укладеного відповідачами-1, -2, що свідчить про необґрунтованість доводів про відсутність підстав у відповідача-1 для користування зазначеним майном. При цьому, як сам Договір, так і в подальшому Додаткова угода №1 до нього укладалися сторонами на виконання постанов Кабінету Міністрів України, що свідчить про відсутність будь-яких протиправних дій відповідача-1. Застосування формули, за якою вираховується розмір річної орендної плати за використання нерухомого майна, визначеної пунктом 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, при визначенні розміру завданих збитків суперечить нормам закону, оскільки газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть бути об`єктами оренди. Прокурором, так і позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту завдання державі збитків у заявленому розмірі та відповідно наявності в діях відповідача-1 елементів складу цивільного правопорушення.
10. Разом з тим оскільки суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява відповідача-1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності судами не розглядалася.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Заступник Генерального прокурора подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 910/3503/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
12. Скаржник не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій зазначаючи, що судами не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, зокрема скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що згідно з положеннями Конституції України, встановлення порядку користування державним майном віднесено до виключної компетенції Верховної Ради України.
13. Разом з тим, зазначає, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо передання в безоплатне користування державного майна, у тому числі газорозподільчих мереж. Натомість, єдиним уповноваженим державним органом, який має право передавати у користування державне майно, в тому числі газорозподільчі мережі, є Фонд державного майна України, при цьому таке майно має передаватись в користування суб`єктам господарювання недержавної форми власності виключно на платній основі. Також, за твердженнями прокурора, суди безпідставно вказали про схвалення Фондом державного майна України умов спірного договору з огляду на те, що позивач з оспорюваним договором ознайомлений не був, оскільки не є стороною оскаржуваного договору.
14. Скаржник зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.2012 № 770, на яку посилались суди попередніх інстанції при ухваленні оскаржуваних рішень, як на доказ правомірності укладення спірного договору, є незаконною, оскільки прийнята Кабінетом Міністрів України із перевищенням повноважень, за відсутності нормативно-правового обґрунтування і посилання на норми Конституції України та законів України, при цьому порушує інтереси держави й суспільства.
15. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про необхідність відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 910/3501/18, з огляду на те, що дана справа має значний суспільний інтерес, оскільки прокуратура звернулась з цим позовом з метою усунення порушень закону, соціальної та економічної несправедливості, підвищення економічної ефективності використання державного майна - газорозподільчих мереж, які мають стратегічне значення для держави.
Позиція інших учасників справи
16. Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (Відповідач1) подало відзив на касаційну скаргу у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законною, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
17. Міністерство енергетики України (Відповідач 2) в судовому засіданні 02.02.2021 підтримало позицію Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" та зазначило про необґрунтованість доводів касаційної скарги.
18. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Указом Президента України від 25.02.1998 № 151/98 "Про реформування нафтогазового комплексу України" доручено Кабінету Міністрів України, зокрема, перетворити підприємства нафтогазового комплексу, що не підлягають приватизації, у державні акціонерні товариства та передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 100 відсотків акцій таких державних акціонерних товариств та затвердити перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання і розподілу нафти, нафтопродуктів та газу і не підлягає приватизації.
20. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 затверджено перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів природного газу і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається Національній акціонерній компанії ʼʼНафтогаз України" у користування, згідно з додатком 3, а саме: Магістральні газонафтопроводи та споруди на них; Розподільні газонафтопроводи та споруди на них; Газонафтосховища; Транспортні засоби спеціального призначення.
21. Також вказаною постановою затверджено перелік відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких залишені у державній власності і передаються до статутного фонду Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України".
22. До переліку включено, зокрема, Полтавагаз.
23. Додатком № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 визначено перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів, природного газу і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" у користування, а саме: магістральні газонафтопроводи та споруди на них; розподільні газонафтопроводи та споруди на них; газонафтосховища: транспортні засоби спеціального призначення.
24. На підставі зазначеної постанови, а також Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінетів міністрів України від 05.07.1993 № 508 підприємство "Полтавагаз" було перетворено у ВАТ з газопостачання та газифікації "Полтавагаз".
25. 15.03.2013 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (орган управління) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (підприємство) укладено договір № 31/31 про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва (надалі - Договір), який укладено з метою забезпечення ефективного використання, збереження та відновлення державного майна, яке не підлягає приватизації, його цільової безаварійної експлуатації, покращення/відновлення, реконструкції і модернізації, а також надійності розподілу природного газу на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2012 № 770 "Про деякі питання використання державного майна для забезпечення розподілу природного газу" та предметом якого є надання підприємству на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі підприємства і не може бути відокремлене від його основного виробництва (далі - державне майно).
26. Згідно з пунктом 1.2 Договору перелік державного майна, яке перебуває на балансі підприємства та надається йому на праві господарського відання, зазначається у додатку 1, який є невід`ємною частиною Договору.
27. Пунктом 2.1 Договору визначено, що наявність державного майна на балансі підприємства на праві господарського відання не означає набуття підприємством права власності на це майно. Власником державного майна, право господарського відання щодо якого має підприємство за цим Договором, є держава в особі органу управління.
28. У відповідності до пункту 2.2 Договору протягом строку дії Договору підприємству забороняється відчужувати державне майно, здавати його в оренду, в оперативний або фінансовий лізинг, концесію, позичати, передавати речові права (користування та/або володіння) щодо нього у заставу, передавати його в управління та вчиняти будь-які інші дії, що пов`язані із зміною його цільового призначення.
29. Пунктом 3.2.3 Договору визначено, що орган управління зобов`язаний здійснювати контроль за належним виконанням підприємством умов Договору та ефективним використанням і збереженням державного майна згідно з вимогами чинного законодавства.
30. За змістом пункту 3.3.1 Договору підприємство має право використовувати державне майно, закріплене за ним на праві господарського відання, в обсязі, визначеному цим Договором, відповідно до мети, визначеної у преамбулі.
31. Відповідно до пункту 7.1 Договору договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами та скріплення печатками і діє до моменту відчуження майна, зазначеного у пункті 1.2 Договору, з державної власності.
32. 24.05.2017 між Міністерством енергетики та вугільної промисловосте України (орган управління) та Публічним акціонерним товариством "Полтавагаз" (оператор) підписано додаткову угоду № 1 до Договору від 15.03.2013 № 31/31 "Про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва" щодо його приведення до вимог примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 188), а 08.06.2017 сторонами підписано протокол розбіжностей до додаткової угоди № 1 до Договору від 15.03.2013 № 31/31 (за змістом якого протокол розбіжностей прийнятий сторонами в редакції оператора).
33. Відповідно до пункту 1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) предметом цього договору є надання оператору права на експлуатацію державних газорозподільних систем або їх складових, що є державним майном, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі оператора та не може бути відокремлене від його основного виробництва, згідно з переліком, що є додатком № 1 до цього договору (далі - майно), до яких підключені (приєднані) інші газові мережі.
34. Відповідно до пункту 4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) право на експлуатацію майна надається з метою провадження оператором ліцензованої діяльності з розподілу природного газу та безаварійного розподілу природного газу його споживачам, ефективного використання майна, його збереження, відновлення, поліпшення, реконструкції та модернізації.
35. Відповідно до пункту 5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) право власності на майно, надане за цим договором, належить державі.
36. Укладення цього договору не змінює права власності на майно, надане оператору в експлуатацію (пункт 6 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1).
37. Пунктом 7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) узгоджено, що надане в експлуатацію майно обліковується на балансі оператора.
38. Пунктом 8 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) встановлено, що оператору забороняється будь-яким чином відчужувати чи обтяжувати майно, а також здавати його в оренду, надавати в оперативний або фінансовий лізинг, передавати речові або будь-які інші права щодо нього, передавати його у заставу, в управління та вчиняти будь-які дії, пов`язані із зміною його цільового призначення.
39. Відповідно до пункту 13 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) оператор зобов`язується виконувати роботи, пов`язані із поліпшенням, відновленням, ремонтом, реконструкцією та технічним обслуговуванням майна, відповідно до вимог законодавства, цього Договору, а також створювати умови для безпечної та безаварійної його експлуатації.
40. Оператор забезпечує фінансування за рахунок власних коштів робіт, передбачених в абзаці першому цього пункту, в розмірі не менш як 100 відсотків амортизаційних відрахувань, передбачених у тарифах на послуги з розподілу природного газу. Амортизаційні відрахування, які визначають розмір фінансування зазначених робіт, розраховуються як сума амортизації, передбаченої в тарифах на розподіл природного газу, затверджених НКРЕКП, зменшена на розмір амортизації, яка віднесена на майно оператора, побудованого (отриманого) за власні кошти оператора або отриманого від третіх осіб, крім держави.
41. Пунктом 15 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) передбачено, що оператор щороку здійснює відрахування плати за надане відповідно до цього договору право на експлуатацію майна, що належить державі та обліковується на балансі оператора, у розмірі 10 відсотків його залишкової балансової вартості, з урахуванням умов, визначених абзацом третім цього пункту. Плата за експлуатацію сплачується оператором до державного бюджету протягом року рівними частинами щокварталу до 25 числа наступного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок у Казначействі. Передбачені цим пунктом відрахування здійснюються за умови включення таких платежів до структури тарифу на розподіл природного газу та в обсязі, встановленому тарифом. Оператор на протягом 30 днів з моменту підписання цього договору зобов`язаний звернутися до НКРЕКП з відповідною заявою про включення плати за право експлуатації майна до структури тарифу на розподіл природного газу.
42. Згідно з пунктом 31 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін (у разі наявності) і діє до його припинення з підстав, передбачених пунктом 32 цього договору.
43. Пунктом 32 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) передбачено, що дія цього договору припиняється у разі:
- укладення сторонами іншого договору, предметом якого є використання відповідного державного майна;
- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;
- банкрутства оператора - з дати визнання оператора банкрутом;
- прийняття рішення про ліквідацію оператора за рішенням учасників з дати прийняття такого рішення.
44. Додатком №1 до Договору викладено перелік державного майна, яке перебуває на балансі підприємства та надається йому на праві господарського відання, у кількості 13 084 шт., первісною вартістю 151 012 124,71 грн та залишковою вартістю - 97 888 710,68 грн.
45. Генеральна прокуратура вважаючи, що відповідачами-1, 2 порушені норми законодавства України, оскільки договір № 31/31 від 15.03.2013, Додаткова угода № 1 від 24.05.2017 та протокол розбіжностей від 08.06.2017, укладено з порушенням порядку передачі в користування майна газорозподільних систем, звернулась до місцевого господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Розгляд клопотань
46. У касаційній скарзі, додаткових поясненнях та в судовому засіданні 22.12.2020 прокуратурою заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване наявністю виключної правової проблеми у зв`язку із суперечністю чинного законодавства у сфері надання в користування суб`єктам господарювання недержавної форми власності газорозподільчих мереж, які є державним майном, невідповідністю нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України нормам чинного законодавства, зокрема Конституції України, а також неоднозначністю правозастосовчої практики, з огляду на наявність колізії норм права щодо визначення порядку використання державного майна - газорозподільчих систем. Прокурор зазначає, що законодавство у цій сфері є недосконалим та неоднозначним і становить порушення принципу юридичної визначеності. Крім того, за доводами прокуратури, зазначена справа має значний суспільний інтерес, оскільки прокуратура звернулась з цим позовом з метою усунення порушень закону, соціальної та економічної несправедливості, підвищення економічної ефективності використання державного майна - газорозподільчих мереж, які мають стратегічне значення для держави та плата за користування якими не справляється, грошові кошти від використання такого майна не надходять до державного бюджету України, а вигоду від такого користування отримують лише облгази.
47. З огляду на викладене, у зв`язку з необхідністю відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі 910/3501/18, заявник просить передати справу № 910/3503/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
48. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
49. Відповідно до приписів частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
50. Згідно з частинами першої - четвертої статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.