УХВАЛА
09 лютого 2021 року
м. Київ
Провадження № 13-13зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Григорʼєвої І.В., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Сімоненко В.М., Ткача І.В., Штелик С.П.,
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року за виключними обставинами і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2004 року ОСОБА_1 засуджено за пунктами "ж, з, і" ст. 93, частинами 2, 3 ст. 142, ч. 1 ст. 17 - ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 19 - ч. 3 ст. 142, ч. 6 ст. 19 ст. 69 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року), ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 185, ст. 198 Кримінального кодексу (далі - КК) із застосуванням положень ст. 42 КК 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21 липня 2005 року вирок залишено без змін.
10 грудня 2020 року рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Лопата та інші проти України" встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) щодо ОСОБА_1 (заява 42966/19). У зв`язку з встановленими порушеннями прав заявника ЄСПЛ було постановлено, що визнання порушень становить достатню справедливу сатисфакцію.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з вироком суду, 08 лютого 2021 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про його перегляд за виключними обставинами, посилаючись на порушення Конвенції, які встановлено рішенням ЄСПЛ у справі "Лопата та інші проти України" від 10 грудня 2020 року.
Заявник висловлює незгоду з прийнятими судовими рішеннями щодо нього в частині призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, стверджує, що покарання не могло перевищувати п`ятнадцяти років позбавлення волі, оскільки закон, яким введено довічне позбавлення волі, згідно зі ст. 51 Конституції України не має зворотної сили, а тому призначення довічного позбавлення волі за злочини, передбачені ст. 93 КК 1960 року, є безпідставним.
Заявник просить відновити його попередній юридичний стан шляхом припинення порушених його прав в частині призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, яке замінити на позбавлення волі на певний строк.
Перевіривши наведені у заяві доводи та долучені до неї матеріали, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.