ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 520/11708/19
адміністративне провадження № К/9901/20622/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (суддя: Біленський О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року (судді: Катунов В.В., Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України та Харківського прикордонного загону про визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної прикордонної служби України (далі-відповідач- 1) та Харківського прикордонного загону (далі - відповідач - 2), в якому просив:
- визнати протиправними дії службових осіб Державної прикордонної служби України, Харківського прикордонного Загону щодо дозволу 03 жовтня 2019 року на виїзд малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі ОСОБА_3 за кордон без дозволу батька ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він надав свою згоду на тимчасовий виїзд до Російської Федерації і у зворотньому напрямку свого сина ОСОБА_4 на відпочинок у період з 10 липня 2019 року по 10 липня 2020 року включно у супроводі матері ОСОБА_3 за кордон із забезпеченням його повернення в Україну.
Після підписання згоди на виїзд сина до Російської Федерації у позивача з`явились побоювання неповернення сина на територію України. Внаслідок чого він нотаріально засвідченою заявою від 17 вересня 2019 року відкликав свою згоду на тимчасовий виїзд.
Вказану заяву направлено до Державної прикордонної служби України.
На переконання позивача, посадові особи прикордонної служби протиправно 03 жовтня 2019 року, без урахування його заяви про відкликання згоди від 17 вересня 2019 року дозволили виїзд неповнолітнього сина в супроводі матері ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суди вказували, що заборона виїзду осіб за межі України здійснюється відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2013 р № 280, яким передбачено, що доручення Держприкордонслужбі надаються уповноваженими державними органами відповідно до їх компетенції та за наявності підстав, визначених законом.
Суди зазначили, що позивач не є уповноваженим органом, який має право направляти до Державної прикордонної служби України доручення щодо заборони виїзду з України осіб. Факт направлення на адресу відповідачів нотаріально засвідченої заяви про відкликання згоди не створює будь-якого законодавчо визначеного обов`язку для відповідачів.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на час вирішення справи син позивача повернувся з Російської Федерації та перебуває на території України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Скаржник наводить доводи, аналогічні його позовній заяві та апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що у даному випадку відсутність згоди на перетин кордону в супроводі одного з батьків від іншого з батьків є підставою для відмови в дозволі перетину кордону дитиною.
Зазначає, що ним були прийняті всі необхідні міри для того, щоб не дозволити ОСОБА_3 перевезти їх спільного сина ОСОБА_2 через кордон, а саме завчасно повідомлено Державну прикордонну службу про те, що він відкликав свій дозвіл. У тому, що Державною прикордонною службою не передбачено порядку розгляду відкликання дозволу і внесення його в базу відсутня вина скаржника, так як ним дана заява була подана ще у вересні 2019 року.
Позиція інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Калішнікової О.В., Соколова В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (суддя: Біленський О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 11 лютого 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Позивач 10 липня 2019 року нотаріально засвідчив свою заяву на надання згоди згоду на тимчасовий виїзд до Російської Федерації і у зворотньому напрямку свого сина ОСОБА_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 на відпочинок у період з 10 липня 2019 року по 10 липня 2020 року включно у супроводі матері ОСОБА_3, яка має повноваження на час перебування за кордоном їх спільного сина вирішувати усі питання стосовно нього, що можуть виникнути під час поїздки та, яка по закінченню терміну перебування за кордоном забезпечить повернення сина в Україну.
17 вересня 2019 року позивач нотаріально засвідчив заяву, якою відкликав свою згоду на тимчасовий виїзд свого сина до Російської Федерації і у зворотньому напрямку на відпочинок в період з 10 липня 2019 року по 10 липня 2020 року у зв`язку з невиконанням домовленостей про повернення сина позивача в Україну.
17 вересня 2019 року позивачем направлено до адміністрації Державної прикордонної служби України, Харківського прикордонного загону, Служби безпеки України, Офісу Президента України заяву щодо інформування про факт відкликання своєї згоди на виїзд сина.
02 жовтня 2019 року адміністрацією Державної прикордонної служби України повідомлено позивача, що уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України під час несення служби в пунктах пропуску здійснюється перевірка документів, визначених пунктами 4, 5 та 6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (зі змінами). У разі виявлення порушень цих Правил під час здійснення прикордонного контролю щодо особи, яка не досягла 16 років, уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України буде відмовлено їй у перетинанні державного кордону. У разі надходження судового рішення щодо тимчасового обмеження виїзду з території України неповнолітнього громадянина України ОСОБА_2 і внесення інформації про заборону виїзду особи у відповідні бази Державної прикордонної служби України, прикордонним відомством буде вжито всіх заходів, передбачених законодавством щодо недопущення виїзду його за межі України. Водночас повідомлено, що інформація, вкладена у заяві позивача, врахована в оперативно-службовій діяльності.
Листом Харківського прикордонного загону від 09 жовтня 2019 року № 23/С-243/12726 повідомлено позивача про те, що рішення щодо надання дозволу на перетинання державного кордону неповнолітньому громадянину буде прийматись уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби безпосередньо під час перетинання ним державного кордону в пункті пропуску відповідно до статей 6 та 7 Закону України "Про прикордонний контроль", а не Харківським прикордонним загоном.
03 жовтня 2019 року ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_2 виїхали до Російської Федерації.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо дозволу 03 жовтня 2019 року на виїзд неповнолітнього сина, у супроводі матері за кордон без дозволу батька, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року № 3857-XII регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для поїздок за кордон, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року № 3857-XII документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Стаття 3 вказаного Закону № 3857-XII передбачає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно з статтею 6 вказаного Закону перелічені підстави для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, однією з яких є ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про державний кордон України" пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про прикордонний контроль" під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про Державну прикордонну службу України", іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прикордонний контроль" передбачено, що прикордонний контроль та пропуск через державний кордон громадян України, які не досягли 16 років, здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням вимог частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України.
Під час прикордонного контролю та пропуску через державний кордон осіб, які не досягли 16 років, посадові особи Державної прикордонної служби України здійснюють процедури прикордонного контролю в повному обсязі.