ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа №804/8237/17
адміністративне провадження №К/9901/55448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (судді: Іванов С.М., Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі №804/8237/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (далі - ТОВ "Оптімус Плюс", позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 № 0008264609.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
За результатами судового розгляду позивач також звернувся до суду першої інстанції із заявою про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу понесених судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу).
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення - задоволено частково: стягнуто з Офісу ВПП ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Оптімус Плюс" судовий збір у розмірі 31 188,38 гривень. В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ "Оптімус Плюс" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене додаткове рішення в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заявлених вимог.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Оптімус Плюс" задоволено: скасовано додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року в частині відмови у стягненні витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, та прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДФС на користь ТОВ "Оптімус Плюс" витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 8000 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зауважує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), адже позивачем не доведено факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Надаючи правову оцінку висновкам Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду щодо необхідності задоволення заяви ТОВ "Оптімус Плюс" про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).