ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2021 року
Київ
справа №580/2220/19
адміністративне провадження №К/9901/2316/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року (суддя Гаращенко В. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (головуючий суддя Кобаль М. І., судді: Беспалов О. О., Лічевецький І. О.) у справі № 580/2220/19 за позовом заступника прокурора Черкаської області до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області, третя особа - Головне управління Держгеокадасту у Черкаській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2019 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконними дії та рішення Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області (далі - ГУ ДКС у Черкаській області, Казначейство) щодо повернення без виконання виконавчого листа від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц;
- зобов`язати ГУ ДКС у Черкаській області вжити заходів до виконання виконавчого документа від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Прокуратури Черкаської області 1 071,86 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно повернуто позивачу спірний виконавчий лист без виконання, що в свою чергу унеможливило виконання судового рішення без поважних на те причин. ГУ ДКС у Черкаській області мотивувало своє рішення тим, що виконавчий лист не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у ньому не зазначено код єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) стягувача (Прокуратури). За твердженням Прокурора, такі дії ГУ ДКС у Черкаській області є протиправними, оскільки орган казначейства може самостійно отримати вказаний код за безкоштовним запитом на офіційному сайті Міністерства юстиції України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ДКС у Черкаській області щодо повернення без виконання виконавчого листа від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь прокуратури судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо повернення виконавчого листа без виконання, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що незазначення індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача у рішенні суду (судовому наказі) не може перешкоджати органу Казначейства самостійно звернутися до відповідного контролюючого органу із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) стягувача. В свою чергу, відмовляючи у задоволенні вимоги щодо зобов`язання Казначейства вчинити дії щодо звернення виконавчого листа до виконання, Черкаський окружний адміністративний суд виходив з того, що прокурор під час подання заяви до Казначейства про безспірне списання грошових коштів з рахунків боржника не надав доказів перебування виконавчого листа на виконанні в органах виконавчої служби, тому позовна вимога є передчасною.
Не погоджуючись із указаним рішенням сторони оскаржили його у апеляційному порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року скасовано, у задоволені позовних вимог заступника прокурора Черкаської області - відмовлено.
Приймаючи рішення по справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги Закону України "Про виконавче провадження" щодо зазначення у виконавчому документі коду ЄДРПОУ стягувача носять імперативний (наказний) порядок, а тому незазначення відповідного коду у виконавчому листі є підставою щоб не приймати такий документ до виконання. При цьому, апеляційний суд не заперечує, що Казначейство має право скористатися усіма наданими йому повноваженнями для забезпечення права позивача і звернутися до відповідного органу із запитом щодо витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер, водночас, таке право не є обов`язком відповідача, тому Казначейство могло його не використовувати.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року повністю, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року - у частині відмови у задоволенні позову. Також скаржник просить стягнути з ГУ ДКС у Черкаській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу позову, апеляційної та касаційної скарг у цій судовій справі.
Касаційна скарга позивача мотивована тим, що відповідач діяв неефективно, не скористався усіма наданими йому повноваженнями для реалізації права позивача та повернув без виконання виконавчий лист, який, до того ж, поданий у межах строку на його пред`явлення. На переконання позивача, указане свідчить про протиправність дій відповідача та небажання останнього виконувати обов`язкове до виконання судове рішення, а тому його слід зобов`язати вжити заходів щодо виконання виконавчого документу від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц.
На касаційну скаргу представник ГУ ДКС у Черкаській області подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на судові рішення у цій справі.
Ухвалою від 10 лютого 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В. М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
08 квітня 2019 року Прокурор звернувся до Казначейства із заявою №05/1-316вих19 про безспірне списання коштів з рахунків Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, виданого 13 травня 2016 року у справі № 695/1788/15-ц.
До заяви Прокурором долучено оригінал виконавчого листа та належним чином завірену копію ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року (про заміну боржника).
11 квітня 2019 року відповідач листом № 13-12-02-10/926 повернув позивачу указаний виконавчий лист без виконання. Причиною повернення виконавчого листа вказав відсутність у виконавчому листі коду ЄДРПОУ стягувача та повідомив про необхідність при повторному зверненні надати копії документів, які свідчитимуть про направлення та повернення виконавчого документа органами ДВС, або копії ухвали про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (вказуючи, що строк пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання сплинув 29 березня 2017 року).
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другої цієї статті встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Предметом спору у даній справі є дії Казначейства щодо повернення виконавчого документа Прокурору внаслідок незазначення у ньому коду ЄДРПОУ стягувача.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами статті 1291 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
На момент видання (13 травня 2016 року) Золотінським міськрайонним судом Черкаської області виконавчого листа №695/1788/15-ц умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
За приписами частини другої статті 3 Закону № 606-XIV рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).
Отже, при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, органи казначейства України є суб`єктами владних повноважень, на яких покладений обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Пунктом 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);